А якщо ні, то доведеться щодня виходити на спільну кухню та якось звертатися до батьків коханого. Як називати їх – «мамою» і «татом»? Чи офіційно – на ім’я та по батькові? Зі свекрами усе простіше: вони в цій ситуації зазвичай поводяться більш ніж великодушно, розуміючи, як важко дівчині в новій родині. А от із жінками іноді трапляються дива і вони втрачають здатність на взаєморозуміння. І тоді виникають перші образи… То що ж робити? Ні з того ні з цього назвати «мамою» майже незнайому тобі жінку? А де гарантія, що вона цього хоче? А що як вона бажає зберегти розумну дистанцію, і твоє «мамо» буде зовсім недоречне? Зупинитися на прохолодному «Маріє Іванівно» та розслабитися?.. Але чи не буде гірше? Що ж робити?!
Перекласти цю проблему на сильні плечі чоловіка. І зробити це ще до весілля. Попроси його звернутися до своєї мами з приблизно такими словами: «Мамо, Оля (тобто ти) переживає, не знає, як тебе називати: мамою, Марією Іванівною чи ще якось. А ти як вважаєш?» І думки жінки попливуть у дуже доброму для тебе напрямі: «Хвилюється? Отже, наші взаємини для неї важливі». Перший безсумнівний «плюс» у твою скарбничку чеснот. Другий важливий нюанс: рішення має прийняти саме вона – це ще один уклін у бік її значущості. Це налаштує жінку на хвилю великодушності: цілком можливо, що вона махне рукою і скаже: «Та як їй зручно!» У цьому випадку ти маєш затверджену нею свободу дій, звертайся до неї як душа забажає. У межах розумного, звісна річ!..
Але заздалегідь підготуй коханого до можливого продовження розмови, якщо вона захоче чути «мама», а в тебе поки що язик так не повертається. Нехай попросить про відстрочку в часі. Якщо твоя свекруха – жінка розумна, вона все зрозуміє. Якщо ні – жодними іменами та званнями тут не допоможеш. На жаль, трапляється й таке… Шукайте окрему оселю!