Колись милий, ласкавий і слухняний малюк виростає, перетворюючись на колючого і вічно агресивного тінейджера. Тепер він не хоче проводити час з татом і мамою, сім'я відійшла на задній план, а батьки стали неначе чужі люди.
У паніці думаючи, що ви "втрачаєте" свою дитину, ви починаєте терміново повчати, лякати, перестерігати, навіть, можливо, забороняти - тільки б утримати її довше поруч із вами, адже зовнішній світ такий агресивний і небезпечний!
Проте замість подяки та послуху, на вас у відповідь несподівано ллється шквал негативу і абсолютне заперечення всього, що ви говорите. Як знайти правильний підхід і зуміти достукатися?
Ось що радить дитячий психолог Ніна Гладських:
- Спілкуючись з підлітком, уникайте докорів, претензій, образ зі свого боку. Інакше, не знайшовши розуміння у родині, він може легко втекти з дому і наслідки можуть бути непередбачуваними.
- Якщо підліток все робить вам наперекір, спробуйте заговорити з ним від першої, або від третьої особи. При цьому не згадуйте про його поведінку. Кажіть, наприклад: "Від гучної музики у мене підвищується тиск" або "Діти, які нехтують навчанням, не зможуть нічого домогтися в житті".
- Доброзичливий і ввічливий тон - гарантія, того що підліток вас почує. Розмовляючи з дитиною, ніколи не переходьте на крик.
- Якщо чадо щось розповідає, уважно слухайте. Адже хто, як не ви, своїм прикладом навчите його бути уважним слухачем. Якщо ви самі роздратовані, розмову з підлітком краще відкласти.
- Бажаючи почати з дитиною розмову, перш за все, встановіть із нею зоровий контакт. Якщо підліток дивиться на вас - чудово. Якщо ні - попросіть його про це.
- Озвучте своє питання чи прохання тільки після того, як встановите зоровий контакт із дитиною. Регулярно застосовуючи подібну тактику, ви привчите її уважно слухати вас.
- Пам'ятаєте, підліток - це вже сформована особистість, яку необхідно поважати.