Щоб уникнути конфліктів, треба розуміти, через вирішення яких питань проходить у цей час підліток, а також знати про способи допомоги йому.
Головний внутрішній конфлікт цього віку – невизначеність статусу. В одних ситуаціях підліток уже почувається дорослим, відповідальним, фізично дозрілим, тобто рівним матері й батькові. В інших ситуаціях він усе ще змушений підкорятися правилам батьків (як першокласник!). Дитина в цей час дуже потребує того, щоб її сприймали на рівні. Адже вона шукає свою унікальність, знову та знову ставлячи собі питання: «Хто я?». Спираючись на свої уявлення про це, вона підтверджує статус фізичної зрілості, демонструє свою точку зору, відмінну від сімейної. Водночас вона ще не має права на серйозні самостійні рішення і соціально залежна від батьків... Така невідповідність, безумовно, створює внутрішній хаос і найчастіше провокує дивну поведінку.
Дуже серйозний вплив на виникнення та перебіг підліткової кризи мають і гормональні бурі, що в цей час атакують організм дитини. Сексуальні імпульси нерідко призводять до внутрішніх переворотів. У цьому віці непросто прийняти своє тіло. Під час фізичних і гормональних змін підліток відчуває незручність, і, як правило, величезний сором, який не завжди може подолати.
Чим допомогти. Дуже важливо не втрачати терпіння, розуміючи, що основний тягар цього періоду несе все таки вона, ця нестерпно-доросла людина!
Зрозумійте, що завдання дитини в цей період – відокремлення від мами й тата та збереження з ними взаємин. Якщо батьки підтримують цей неминучий процес і з розумінням ставляться до його проявів, це значно полегшить складнощі відокремлення та збереже взаєморозуміння в родині. Дозвольте дитині стати дорослою: «винагородіть» її відповідальністю за свої слова і вчинки! Дайте їй контрольовану можливість кілька разів «спіткнутися» та отримати за це покарання. Але не від батьків, а від зовнішнього світу. Якщо син, виявляючи свою агресивність, одержить за це ляпас, це піде йому на користь, повірте! «Нагороджуючи» дитину відповідальністю, батьки дають їй безцінне для неї відчуття дорослості. А «дорослість» буває різною… І що раніше підліток це зрозуміє, то краще.
При цьому важливо пам'ятати, що дитина лише намагається стати дорослою, а насправді ще дуже потребує турботи та підтримки. Позначення меж дозволеного, роз'яснення життєвих ситуацій і конфліктів, спілкування та розуміння – це те, що необхідне дитині як опора в пізнаваному нею житті.
Для того, щоб дитина «чула» батьків, визнавала їхній авторитет, потрібен певний рівень близькості. Якщо не було тісного спілкування в більш ранньому віці, підліток зажадає більше зусиль для налагодження контакту. У цьому допоможе визнання його дорослості, справжній інтерес до його особистості й бажання підтримати. Він намагається знайти в собі щось особливе, відмінне від інших, шукає та звіряється з авторитетами, ідеалізує позитивні якості. Тому нещирість породжуватиме в підлітка приховану або явну агресію.
Гормональні бурі – головний винуватець зухвалої поведінки. Зрозумійте це та дайте дитині можливість прийняти нормальність свого стану. Підтримати можна, опираючись на непрямі теми, наприклад, про друзів і хобі. Це та територія, на якій підліток почувається доволі впевнено і може поводитися так, як вважає за потрібне, відкриваючись при цьому. Але дуже важливо розширювати обрії спілкування, давати дитині відчуття того, що її життя цікаве, що вона – особистість.