Батьківщиною техніки клаптевого шиття вважають Англію. Зі старого, зношеного одягу англійки почали активно створювати новий, а також різні речі для побуту.
На українських просторах печворк з'явився у XVIII ст., коли до Російської імперії почали завозити ситцеві тканини з Англії. Клаптеві речі припали до душі ощадливим господаркам, які не могли собі дозволити викидати залишки тканини.
Також із виробами зі клаптиків пов'язані різні повір'я та звичаї. Немовля треба було загортати в клаптеву ковдру, зшиту зі шматочків одягу всіх членів родини. Вважалося, що така ковдра-оберіг зберігає енергетику близьких людей і захищає дитину від шкідливого впливу.
Сьогодні печворк люблять багато українських рукодільниць, оскільки це прекрасний спосіб із користю провести вільний час, знайти себе й творити... Вироби клаптевого шиття відзначаються красою, витонченістю, колоритом, вишуканими малюнками та гідно прикрашають предмети домашнього побуту: від традиційних диванних подушок до чохлів на фотоальбоми.
Дізнатися про тонкощі клаптевого шиття, помилуватися печворк-роботами та познайомитися з рукодільницями можна було на другому З'їзді майстрів клаптевого шиття, що відбувався в столиці в першій половині вересня. Творчий захід пройшов під девізом «Клаптики об’єднують світ». І справді зібрав рукодільниць країн світу – з України, Росії, Білорусі, Казахстану, країн Прибалтики, США й Ізраїлю. У насиченій програмі печворк-форуму були виступи й доповіді провідних вітчизняних і закордонних фахівців в області печворка, семінари-лекції знаменитого майстра Джинні Беєр, а також виставки та конкурси з участю любителів і професіоналів.