Нам вдалося познайомитися з легендарною грузинською художницею Русудан Петвіашвілі перед відкриттям її першої виставки в Києві. Найуспішніша художниця Грузії розповіла, про стосунки з президентом Михайлом Саакашвілі, своє місце в рейтингу видатних людей планети і про Пабло Пікасо.
Ваші картини цінуються за особливий символізм, яким наповнена кожна ваша робота. Скажіть, чи може людина без спеціальної підготовки вловити всі символи?
Звичайно, багато символів можна розшифрувати, навіть не маючи спеціальної освіти чи підготовки. Тим більше що образи в моїх роботах не завжди потрібно розуміти буквально, залежить від того, в якій картині вони зображені. Адже всі роботи пов'язані між собою, як люди в житті. Кожна картина - маленька історія, притча. І будь-який відвідувач виставки побачить щось своє в кожній картині.
Вас включили до списку «2000 видатних людей ХХ століття», а президент вашої країни неодноразово називав вас своїм улюбленим художником. Яке це - відчувати таке визнання?
Це, звичайно, приємно. Але на мене це визнання не діє ні добре, ні погано. Адже думка інших людей для мене не дуже важлива. Значно цінніше - те, що це подобається мені. Я люблю свою справу і не можу без цього жити.
Ви ілюстрували дві головні книги своєї країни - «Євангеліє від Матвія» і «Витязь у тигровій шкурі». Це велика відповідальність, як ви справлялися з цим?
Коли я оформлювала «Витязь у тигровій шкурі», мені було трохи більше 17 років. Я працювала над цією книгою два роки, після чого вона вийшла в Парижі. «Євангеліє від Матвія» зайняло ще більше часу. Три роки я не робила нічого іншого: не займалася власною виставкою, навіть не читала інших книг, крім Біблії, щоб не втрачати концентрації, не вийти з цієї сфери. З ранку до вечора ми сиділи з групою художників у резиденції Патріарха.
Це рукописна книга, ви навчалися старовинним технікам?
Так, це рукописна книга, сторінки, якої виготовлені з телячої шкіри. Ми проходили спеціальну підготовку і отримували спеціальне благословення Патріарха, перш ніж взятися за її оформлення.
Я знаю, що ви закінчили Тбіліську державну художню академію, як академічна освіта вплинула на вашу техніку? Викладачі не намагалися нав'язати вам певні рамки?
Справа в тому, що я малюю з дворічного віку, і в шість років у мене вже пройшла перша персональна виставка. Так що, коли прийшов час вступати до ВНЗ, до Академії мене прийняли без іспитів, після великої виставки в Тбілісі. Викладачі з великим розумінням поставилися до мене, я весь час була в роботі і пари практично не відвідувала. Моєю дипломною роботою стала книга «Витязь у тигровій шкурі».
- Читай: Олександр Васильєв: навіть вульгарні українки скоро вдягнуть хусточки і будуть схожі на мусульманок
Наскільки взагалі сучасному художнику необхідна класична освіта? Можливо, вона заважає, чи без основ, навпаки, неможливо створити нічого путнього?
Дивлячись якому. Мені подобається, коли людина знає, як малювати, а потім змінює свій стиль з часом. Наприклад, Пабло Пікассо, він був прекрасним академічним художником, а потім змінив свій стиль.
Михайло Саакашвілі дуже хвалив вашу галерею в Батумі. Розкажіть про неї, як народилась ідея зробити галерею-кафе?
Незважаючи на те, що у мене вже була галерея в Тбілісі, ми з чоловіком Тимуром дуже хотіли зробити галерею-кафе, де можна було б випити чашку кави, перекусити. Вийшов дуже гарний формат. Втілити цю мрію нам допоміг наш друг Аслан, який проживає в Батумі. Він займається ресторанною частиною, а ми з чоловіком тільки картинами.
Ми чули, що Hermes запропонував вам перенести деякі ваші картини на свої знамениті шовкові хустки-каре. Ви вже вибрали картини для цієї спрівпраці?
Цей проект трохи призупинився зараз. З власником компанії Hermes Бертраном Пуешем і його дружиною я познайомилася на прийомі в Парижі. Він побачив каталог з моїми роботами і відразу запропонував наступного дня зустрітися у них в офісі з дизайнерами. На зустрічі мені запропонували попрацювати з Hermes. Сказали, що якщо я намалюю щось для них, то вони випустять мою колекцію поза чергою, незважаючи на те, що у них уже всі колекції розписані на вісім років вперед. Але я поки нічого не зробила. Але обов'язково зроблю.