Його діти від першого шлюбу. Любити чи ні?

Приймаючи рішення вийти заміж за чоловіка, у якого є діти від першого шлюбу, мало хто замислюється над тим, які складнощі можуть виникнути. На перший погляд, особливих проблем цей фактз собою не несе, адже діти в більшості випадків залишаються з першою дружиною.Але це тільки на перший погляд. Дівчині, яка наважилася вийти заміж за чоловіка, у якого є діти від першого шлюбу, доведеться доволі часто поставати перед трьома нелегкими питаннями, а саме:

Питання перше. Фінансове. Май на увазі, на твоєму коханому лежить довічний обов'язок піклуватися про своїх дітей фінансово. І розмір цього «клопоту» – доволі умовне поняття. Навіть якщо сума щомісячного внеску чітко визначена, завжди існує ймовірність виникнення «форс-мажорної ситуації», і якщо це трапляється напередодні давно запланованих сімейних витрат – це може стати серйозним ударом по ваших стосунках. Ця проблема загострюється ще більше, якщо у вас з'являються власні діти, а доходи не такі великі, як хотілося б.

Хоч як би тобі було тобі важко (і морально, і фінансово), ти все-таки повинна знайти в собі сили та мудрість піднятися над ситуацією, відмовившись від свого егоїзму. А всі твої образи на те, що частина сімейного бюджету «йде на сторону» – це і є справжнісінький егоїзм і нічого більше. Так уже влаштований світ, що батьки (комахи, птахи, ссавці, люди) зобов'язані піклуватися про своїх дітей. Це закон природи, і його порушення, на жаль, карається... Вищі Закони невблаганні, і якщо тобі вдасться все-таки поставити свої капризи вище інтересів тих, хто гостро потребує підтримки батька… Не треба цього робити – іноді за безглузді помилки доводиться платити доволі недешево…

Питання друге. Про час, якого завжди бракує. І якщо вже трапляються вільні години, хочеться провести їх не просто разом, а так, щоб запам'яталося … Але він іде… У нього сьогодні – «татусів» день. А що робити тобі? Сумувати біля віконця? Чи піти в парк разом із ним і його дітьми? Добре вже те, що ти не протестуєш проти такого розкладу подій: це питання перебуває в тій же площині, що й перше – батьківський обов’язок, уникнути якого неможливо. А про спільну прогулянку варто поговорити окремо. Там теж є нюанси.

Питання третє. Про взаємини. Якщо дітям твого чоловіка більше п'яти-семи років, вони напевне зустрінуть тебе… ну, без особливої радості. Будь розумницею: визнай за ними право на це та постарайся зрозуміти, що відбувається зараз у дитячих головах і серцях. Тут і недитячі запитання, на які вони не можуть дати відповіді, і ревнощі (ти неминуче забиратимеш собі частину дорогоцінної таткової уваги) і… Ой, та ще багато різного!

Не дозволяй собі такої дурної розкоші як образа на дітей, до яких ти «з усією душею», а вони… Перед тобою – діти, і цим усе сказано. Але утримайся й від іншої крайності – запобігання перед ними. Повір, ці маленькі «нерозумні» істоти миттю розкусять тебе й ти сама не помітиш, як опинишся в їхній владі.

Поводься якомога природніше: вважаєш, що дитина заслужила похвалу – хвали! Але роби це щиро. Вважаєш, що їхні витівки вийшли за рамки розумного? Скажи їм про це, але поясни свою думку. Постарайся уникати у своїх взаєминах із дітьми чоловіка надмірної емоційності.

Заведи звичку питати себе – а якби це була чужа дитина, як я вчинила б? А якщо це моя дитина, що тоді? Візьми курс на раціональність – це знизить шквал емоцій, які вирують у цій ситуації.

І останнє. Пам’ятай про те, що ти маєш повне право «самоусунутися» від проблем твого чоловіка з його дітьми. І в більшості випадків це рішення – найкраще. Надай коханому повне право самому визначати розміри фінансової допомоги своїм старшим дітям, повір у те, що його нинішнє життя йому не менш дороге, ніж минуле, і навряд чи він зробить щось на шкоду тобі й вашим спільним дітям. Кохаєш? Довіряй!

Змирися й із тим, що іноді він йтиме з дому у своє «минуле» життя. Якщо його діти з'являються у твоїй оселі – зустрічай їх як звичайних гостей, не більше, але й не менше.

Будь-яка ініціатива, спрямована на зміну заведеного порядку, – це «шторм» у мирному устрої твого життя. Ти впевнена, що тобі вистачить сил, щоб впоратися з цим?

І взагалі, чи можеш ти дозволити собі розкіш віддати частину своїх сил туди, де твоя присутність не дуже й потрібна? Ні? Тоді не втручайся. Усе станеться так, як має статися. Але без шрамів на твоїй душі.