Як хворіють чоловіки

Схоже, що чоловіки здатні переносити лише біль від ран. І то лише в перші хвилини: опинившись під наглядом лікаря, вони одразу перетворюються на дітей, яким нестерпно тисне памперс.

Температура 37,2, легке розтягнення м'яза або головний біль (після перепою, звісна річ) навіть найміцнішого чоловіка перетворюють на смертельно хворого, примхливого, прикутого до постелі старця, який потребує особливого догляду з приводу «серйозної» хвороби. І, певна річ, у ролі мами-няньки – ти! Знайома ситуація?

За кілька днів захворілий чоловік так допікає тобі своїми проханнями, що ти виявляєшся в тупику перед низкою запитань: «Він справді такий тютя?», «Б'є на жалість, щоб привернути до себе увагу?», «Нероба нещасний? Симулює, щоб на роботу не ходити?»…

Загалом психологи суто чоловічому синдрому «я хворий, тобто помираю» вигадали купу виправдань, починаючи від глибоко прихованого комплексу маленького хлопчика та закінчуючи глибокими дослідженнями нервових рецепторів, їх взаємозв'язком із розумом, душею та свободою. Але вникати в усе це – життя забракне (з урахуванням того, що чимала його частина неминуче присвячується догляду за «смертельно хворими»).

І краще, що можна зробити в ситуації, коли коханий хворий – це терпляче подавати йому чай, тренуючи та розважаючи свою нервову систему оповідями таких же «доглядальниць»… На жіночих форумах – безліч доволі смішних історій, кращі з яких ми пропонуємо твоїй увазі. Усміхнися!

Катя
«Мій днями мене розлютив. Каже, вночі його судома за ногу схопила. Біль така, наче ріжуть-вбивають. На побачення прикульгав, ногу тягнув. Що таке судома, я сама добре знаю. Так, боляче. Так, неприємно, треба потерпіти. Але робити з маленької мухи величезного слона не варто. А від фрази про те, що було гірше, ніж на війні, мене аж занудило. Я зрозуміла, що слабість чоловікам не можна пробачати. Тюхтій і скиглій не зможе захистити сім’ю, бути опорою та підтримкою».

Вероніка
«Насправді чоловіки не люблять ходити до лікарів. До останнього чекають... А ти йому все – піди і піди. От як почорніє від температури шкіра голови, він піде. Лікар його висварить за те, що так пізно, слава Богу, що ще хоч не надто... А ти стоїш і губи кусаєш – як би так примудритися не сказати «я ж тобі говорила!».

Енжді
«У мене так тато хворіє – якщо горло болить більше 2-х днів – це рак! Якщо в нозі кольнуло – тромб. І так далі… Бідна моя матуся!».

Керол
«Не можу свого перевиховати. Коли застуджений, не питиме таблетки, а лежатиме на дивані й «помиратиме». Щоправда, з перервами на перекур. А щовечора пиво – друзі провідати заходять. У мене взагалі таке враження, що багато чоловіків під прикриттям «захворів» просто дозволяють собі байдикувати та плювати в стелю. Адже є класна відмовка – я хворий».

Ірискин
«Чоловіки, як діти – люблять турботу та співчуття, щоб погладили та пожаліли)) Я й сама люблю «принеси-подай», коли ламає всю, а також трішки посимулювати, щоб усі навколо побігали)) От і чоловіки так само поводяться, люблять покайфувати собі на втіху».

Віксі
«Хворий скиглій – це просто покарання. Якщо мужик при легкій хворобі перетворюється на щось примхливе, капосне, буркотливе та стервозне, отже, він не мужик, а ганчірка. Хворіти теж треба з певною мужністю, і тримати себе в руках, це стосується і жінок, і чоловіків. А коли захворілий знущається з усіх – це егоїзм і розбещеність».

Lucky
«Коли мій чоловік хворіє – це катастрофа. Добре, хоч на роботу ходить, оскільки лікарняних не визнає. Зате вдома всі нерви мої з’їдає, і над усіма членами сім’ї знущається, дорікає, кричить, свариться. Іноді шантажує. Каже, мовляв, не зробиш цього, не купиш того, я помру, мені так погано тощо. Спершу це діяло, але тепер думаю, краще б ліг у лікарню – і нікого не тиранив».

Маришка
«От нещодавно кавалер наступив на килимі на осколок скла. Ну, трохи крові витекло... Зажадав дезінфікуючих засобів! Потім «Швидку» викликали. Репетував на лікарів так, що, мовляв, треба госпіталізувати терміново й мало ногу не гіпсувати! Я нареготалась, безперечно. От чувак себе любить, до втрати пульсу».

А.К.
«Незадовго до Нового Року чоловік прищемив пальчика. Пальчик опух зовсім трошки, але весь світ потьмянів. Для нього, а, отже, і для мене. Посуд, звісно, з такою раною мити він не міг, готувати й накривати новорічний стіл також. Зате залюбки строчив привітання друзям на комп'ютері, розпухлий пальчик йому зовсім не заважав. Але найбільше мене порадувало те, що через місяць на моє прохання помити посуд він з невинним виглядом відреагував: «Я ж пальчик прищемив!» Ага. Торік. І як я могла забути?».

Мася
«Нещодавно мій чоловік перепив і весь наступний день гикав. Йому було так зле, що він сказав, що народити легше, ніж гикати».

Інеса
«У мене чоловік хворіє щоразу так, наче зібрався на той світ. Причому навіть якщо ми хворіємо разом на грип, то я на ногах, а він мало не в сльозах:) І ще просить:  «Люба, зроби мені чаю, а то в мене так голова розколюється, навіть поворухнутися не можу!:))»

Тобі пощастило, якщо:
– твій чоловік, навіть якщо серйозно хворий, не зчиняє галасу з цього приводу, не надає цьому надто важливого значення;
– не скаржиться, не спекулює своєю хворобою та не перетворює оселю на лазарет, а тебе – на сестру-доглядальницю;
– хоче одужати (п’є ліки, дотримується режиму, робить певні вправи тощо);
– і, коли йому справді погано, піклується про тебе, не зневіряється й не втрачає почуття гумору.

Це щастя! Поруч із тобою принаймні не скиглій! А це вже добре!