Колядки починають святки!

 Жителям мегаполісів, далеким від народних звичаїв, Різдво може завдати чималого клопоту: у двері раз у раз дзвонять незнайомі люди та пропонують «поколядувати». Пускати? Чи відмовити? Якщо пускати, то що давати?

Ухвали рішення самостійно, попередньо познайомившись із історією цього звичаю.

Звідки звичай?

Слово «коляда» походить від грецького καλάνδαι і латинського calendae, що в перекладі означає «перший день місяця». Але згодом значення цього слова змінилося, і словом «коляда» вже багато століть називають обхід будинків із піснями та примовками.
Багато вчених вважають, що у звичаї колядування злилися воєдино прадавні магічні обряди, спрямовані на залучення хорошого врожаю та прославляння Христа. Тому на Різдво колядники посипають оселю пшеницею (або іншою крупою) та співають пісні, в яких прославляють Христа.

Різдвяні святкування не обмежуються одним днем, триваючи аж до 19 січня (Водохреща). Особливо колоритний вечір 13-го. В українських селах у цей день можна побачити веселих ряджених у вивернутих кожухах – «кіз», «козлів», «ведмедів», «баранів». Цей звичай також належить до різдвяних і є цілою виставою.

До речі, церква не дуже вітає такі «вистави»: адже ряджені асоціюються з нечистою силою, яка до Різдва Христового гуляла по Землі майже безперешкодно. Навіть жартома приміряючи на себе таку личину, людина опоганюється. І щоб очиститися, одразу після свята треба прийти до церкви й пройти очисний обряд. Або облити себе святою водою. Цікавий нюанс: до очищення колишнім рядженим було заборонено займатися із благовірними своїми сексом. Тому колишні «козли» поспішали в церкву мало не на наступний ранок після колядок.

Пусти у свій дім колядників: слідом за ними йде щастя.

Колядники входили в оселю з побажаннями гарного врожаю та благоденства всьому дому:

Сійся, родися
Жито, пшениця,
Горох, сочевиця
і всяка пашниця.
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік,
Щоб усього було доволі
і в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Вас вітаю!

Або:

Віншуємо вас, панове господарі, з Різдвом Христовим,
Щоб вам щастя квітло вінком барвінковим,
Щоб над вашим домом любов процвітала,
А у вашім домі слава панувала,
Щоб Ісус із того світа слав вам щастя й многії літа!
Христос рождається!
В день Різдва Христового ми прийшли в ваш дім,
Щоб добра і злагоди побажати всім.
Щоб від нам вам, люди, додалось тепла,
Бо в цей день Марія сина зродила!
І зійшла зіниця Божого Дитяти,
І про це ми хочемо усім розказати.

Колядників завжди чекали, до їхнього приходу готувалися. Вважалося поганою прикметою, якщо колядники оминали чийсь дім – урожай опинявся під загрозою, домашнім коморам загрожувала навала мишей, а бикам і свиням – хвороби. І вже зовсім погано було господарям, які відмовлялися почастувати колядників. У цьому випадку вони одержували перше попередження:

…А як каші не дасте,
Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок,
Куплю собі пиріжок.
Дайте коляду,
Бо вам хату завалю.
Дайте книш,
Бо напущу вам в хату миш.
Дайте пиріг,
Бо потягну хату за ріг.

Якщо хазяї зовсім не хотіли ділитися пирогами, ряджені могли дати волю рукам: знімали та розбивали ворота, спилювали нужник і ставили його посеред вулиці, виганяли худобу, били собак. Утім, якщо небажання відчиняти двері диктувалося не жадібністю, а бідністю, господар і господиня одержували останній шанс: їм пропонували залишити злидні вдома, а самим вирушити з колядниками по святкове частування.

Чим пригощали колядників

Чим багаті, тим і раді! І в мішки колядників сипалося все підряд: сало, пироги, калачі. Усе це потім поїдалося на загальних посиденьках.
Тому, якщо хочеш дотриматися звичаю – обдаровуй колядників цукерками, печивом, фруктами. Щоправда, грошам сучасні колядники радіють більше, але це вже на твій розсуд. Якщо до тебе прийшла сусідська дитина і ти впевнена в тому, що твої трудові не будуть витрачені на пиво – давай гроші. Якщо є сумніви – відбувайся шоколадками. Але не проганяй колядників: хороші  слова та добрі усмішки ще ніколи не були зайвими в будь-якій оселі.