Бути батьками ой як не просто, і рано чи пізно кожен з нас стикається з ситуацією, коли потрібно прийняти рішення: карати або не карати. Адже дуже часто непослух небезпечний у першу чергу для самої дитини. А якщо карати, тоді як? Спробуємо розібратися.
Дуже важливо пояснювати всі заборони дитині, а не просто забороняти. Так дітям буде простіше, зрозуміліше. Звертайтеся до малюка дружелюбним тоном, коли пояснюєте, чому Ви забороняєте йому щось. Ви побачите, що тоді у дитини не виникатиме бажання не слухатися Вам на зло.
Крім того, запам'ятайте: мають бути категоричні заборони - наприклад, не можна чіпати праску, і заборони, що залежать від обставин, - наприклад, зараз у мами болить голова, значить, не можна галасувати (а потім можна буде поводитися не так тихо).
Ні в якому разі батьки не мають самі порушувати встановлені правила. Адже Ви - приклад для дитини. Дотримуватися правил мусять усі члени сім'ї, адже якщо мама і тато говорять одне, а бабуся - інше, дитина просто заплутається.
Важливий момент - не забувайте про вік своєї дитини. Те, що дозволено дворічному малюкові, неприпустимо для дошкільняти. Не забороняйте дитині робити речі, які природні для її віку. Наприклад, малюк бігає, стрибає і падає, відповідно, вимазує одяг. Однак бігати і стрибати - це природні потреби малюка.
Якщо ж непослуху запобігти не вдалося, то карати необхідно відразу після вчинку, інакше дитина просто забуде про те, що вона зробила, і не зрозуміє, за що Ви її караєте. У такому випадку Ви не досягнете очікуваного результату, а дитина образиться і вирішить, що її не люблять.
Враховуйте думку психологів, що караючи, відучуєте дитину самостійно контролювати свою поведінку. Малюк розуміє, що тепер можна про це не замислюватися, оскільки батьки все зроблять самі: «Якщо я вчиню погано, мама мене покарає, нумо перевіримо...».
Коли ви застосовуєте фізичне покарання, дитина стає або надто поступливою, або занадто впертою. Вона зосереджується на тому, щоб звести рахунки з тим, хто її покарав, і не думає про наслідки своєї поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.
Можливо, варто обійтися більш цивілізованими способами донесення ідеї, що ви не задоволені і не згодні з поведінкою дитини. Погана поведінка дуже часто є способом звернути на себе нашу батьківську увагу. Ігнорувати її буває дуже складно, але, швидше за все, буде дуже ефективно. Домовлятися, пояснювати, обмежувати доступ до задоволень (мультфільми, похід в парк, морозиво тощо) - ось невеликий перелік дієвих методів, якщо не вдаватися до них занадто часто.
І найголовніше, перед тим як карати дитину, подумайте: чому вирішили покарати свою дитину? Задумайтеся, чи робите ви це зі зла, від образи або відчуваючи свою безпорадність? Потім зупиніться, заспокойтеся і постарайтеся переосмислити вашу реакцію. Запитайте себе: «Що винесемо ми самі і чого навчимо дитину, пройшовши цю ситуацію? Чи додасть це розуміння і любові в наше життя?»