Магічна сила крашанок відома з часів язичництва

Згідно з переказом, звичай фарбувати на Великдень яйця прийшов до нас завдяки Марії Магдалині. Після чудесного воскресіння Христа його учні розійшлися по Землі, щоб розповісти про велике чудо. Марія Магдалина, перша, яка побачила воскреслого Ісуса, поспішила з цією звісткою до римського імператора Тиберія. Але на прийом до знатних осіб уже в той час ходити без дарів було непристойно… І яйце виявилося єдиним багатством бідної жінки. Із ним вона й вирушила до Тиберія.


Але оповідь Марії Магдалини про воскресіння Ісуса не переконала імператора і він викликнув: «Це неможливо! Як неможливо й те, що яйце, яке ти тримаєш у руках, змінить свій колір із білого на червоний!» І чудо негайно ж відбулося. Відтоді на Великдень заведено фарбувати та дарувати яйця.

Язичеська Русь шанувала яйця як амулети

Але ще до хрещення Русі наші предки-язичники шанували яйця як магічні амулети.

Бездітній жінці дарували писанку із зображенням курки.

Щоб одержати багатий урожай, у першу й останню борозну поля закопували яйця з зображенням пшеничного колосся та із землеробським орнаментом.

Для захисту від пожежі в будинку зберігали писанки з блакитним і зеленим орнаментом у вигляді меандру*.


Хворі люди носили крашанки на шиї, підвішені на нитці, і яйце вбирало в себе хворобу.

Яйце, покладене під вулик, не давало бджолам покинути його та збільшувало медоносність.

Коли будувався новий дім, над дверними отворами вішали амулети з червоних крашанок, прикрашених китицями з пшениці, щоб умилостивити духів.

Тому християнський звичай фарбувати та дарувати яйця з такою легкістю був сприйнятий нашими предками.


Великодні звичаї

У допетровській Русі на Великдень у всіх містах і селах ставили бочки й казани з тисячами зварених накруто та пофарбованих яєць. І кожен, хто не фарбував яйця вдома (або у випадку, якщо бракувало своїх запасів), міг купити стільки, скільки йому потрібно. Існувала така прикмета: що більшою кількістю яєць вдавалося людині обмінятися, то більше щастя та радості чекало її протягом усього року.

Існувала й строго регламентована традиція забезпечення фарбованими яйцями членів знатних родин. Згідно із законом, імператорській парі до свята мало бути представлено до півтори тисячі яєць. Причому яйця ділилися на дві категорії: художні та звичайні. Художні - це яйця із зображеннями святих або двунадесятих свят, "звичайні" - із квітковим і різноманітним орнаментальним розписом.

Розписували яйця вправні художники-порцеляністи. Ескізи затверджував особисто государ.

Особливо важливим гостям імператорська родина готувала особливі подарунки, виготовлені на фірмі придворного ювеліра Карла Фаберже. У 1884 році Олександр III замовив йому для своєї дружини Марії писанку. Всесвітньо відомий майстер поставився до замовлення з усією відповідальністю, й відтоді подібні замовлення стали традицією, що переходила від одного монарха до іншого.


Микола II до кожного свята Великодня замовляв Фаберже по два яйця - для матері та для дружини. До 1917 року Фаберже створив 56 таких ювелірних шедеврів. Кожне з яєць було дорогоцінним футляром, усередині якого містився сюрприз.

Звичаї простолюдинів були, звісно, простішими. Не було дорогоцінних каменів та інших дорогих матеріалів. Зате були традиції,  передані з покоління в покоління.


Чи близькі тобі язичеські традиції?