TOCHKA.NET і forbeswoman розкажуть про роздуми докладніше.
Вісім років тому зі мною трапилася дивна історія - заснула, а прокинулася в іншому житті... Я, що ніколи не цінувала одяг, не гналася за модою, не звертала ніякої уваги на всі її «викрутаси», потрапила в дивний світ під назвою «fashion» завдяки снам про гарний одяг.
Моє перше враження від світу української моди було дуже неоднозначним... Проходили покази, що викликали захват і повагу до дизайнерів, траплялися й такі, з яких я йшла в подиві. І на весь цей світ в Україні потрібно було комусь витрачати свої час і гроші? В цілому мені здавалося, що я потрапила не в індустрію моди і краси, а в казку Андерсена... «Король-то голий». Перший час в голові часто звучала думка: «Кому потрібні ці понти?» І постійно хотілося говорити про це, але багато співрозмовників часто лише кон'юнктурно підтакували...
Безумовно, я б і не стала розбиратися, що до чого у всій цій метушні, якби не одне «але» - пам'ять. По-перше, про мого батька - директорова швейного училища № 28 у Львові, який зробив багато для «швейки». По-друге, про мою бабусю Голду Виноградську, дивовижною творчиню одягу, що славилася на всю Західну Україну в середині минулого століття. Я мріяла внести свою лепту в розвиток «легенької» промисловості гаряче улюбленої країни...
Усвідомлено закінчивши 4-й для себе ВНЗ за спеціальністю «Дизайнер одягу та аксесуарів», я намагалася розібратися в лабіринтах моди, а вірніше, бізнесу в модній індустрії.
Щоб творити в країні, де чи не кожна п'ята жінка вміє шити і вишивати, потрібно мати талант, сміливість і ставити високу планку. Ментально наша жінка, на відміну від європейки, віддасть перевагу новій кофтинці, а не обіду.
А чи знаєте ви, коли з'явився Київський Будинок моделей? У 1944 році. У щойно звільненому Києві... Серед розрухи в усьому в наших дідусів і бабусь була потреба до відродження краси. Я з великою повагою ставлюся до цього факту і вважаю, що це один із ключів розуміння нас як нації.
Попит народжує пропозицію, і покази дизайнерів стають даниною моді. Без них не обходиться жоден захід. Це як «вишенька на торті». Біда тільки в тому, що ця «вишенька» у вигляді показів скрізь у світі лише вершина айсберга, нижче якої цілий сектор економіки. У нас це прірва між творцями одягу, оспіваними ЗМІ, і масовим виробництвом.
Що таке індустрія моди в Україні? Це доведені до межі виживання фабрики колись серйозної галузі (як би ми не ставилися до часів СРСР, але практично в кожному українському місті з населенням від 100 000 була своя швейна фабрика), що в основному працюють на «давальницьких» схемах для іноземних компаній. Фабрик, що розвивають свої бренди або хоча б одиниці одягу, в нашій країні, на жаль, немає. І основна складність в тому, що фабриці потрібно не тільки розробити і впровадити лінію, але і знайти свого споживача, і створити умови, щоб вписати свій бренд у «модну історію країни».
Що вже говорити про підтримку галузі державою, якщо у нас і міністерства легкої промисловості не існує?! А чи відомо вам, що Федерації моди Франції, Італії, Німеччини, Туреччини відшкодовують більше половини вартості виставкових площ своїм виробникам за участь у закордонних виставках? От, країни далекоглядно дбають про підвищення експорту в галузі швейної промисловості. Є дотації на рекламу. А у нас як в анекдоті: «Крутися як хочеш - похорон завтра».
Дуже часто чую критику на адресу цінової політики українських дизайнерів... А ви спробуйте самі купити якісну і красиву імпортну тканину (тому що якщо купите дешеву і погану, розкритикують ще більше) і всі додатки до неї, оплатіть роботу конструктора і майстра, я вже не кажу про оплату приміщення і рахунків з його утримання, зробіть рекламу (куди без цього двигуна) або оплатіть хоч одне дефіле...
Не всі вітчизняні виробники ломлять високі ціни. Хоча деякі метри моди «ціни собі скласти не можуть», але і на це є відповідь: «Не сотвори собі кумира - поки хтось готовий платити такі ціни за дизайнерські вироби, їх будуть такими ставити». До тих пір, поки обидві сторони не порозумнішають.
Та й що, якщо розібратися, бардак тільки в легкій промисловості? А вихід є для відродження величезної, майже мільярдної галузі, тільки якщо його хтось хоче знайти.
***
Через деякий час всі ці, що спочатку здалися мені дивними, суєта показів, обговорення трендів на сезони, закупівля матеріалів набули більш ясної і конкретної картинки. У ній були щасливі покупчині, що знайшли сукню або пальто своєї мрії, жінки, що змінили свою думку про себе самих завдяки правильно підібраному гардеробу. І чітке розуміння того, що одяг - це частина нашої культури, а без гідного розвитку культури не може бути гідного суспільства.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивися на головній сторінці жіночого порталу TOCHKA.NET
Forbeswoman відповість на всі жіночі питання.