У tochka.net і forbeswoman є свої роздуми з цього приводу.
У бурхливі і смутні часи частина людства вибирає певну стратегію самозахисту. Ім'я їй — лицемірство і пристосуванство. Суть її — раболіпний вираз вірнопідданства і святенницьке цькування інакомислячих. У 90-х усі можновладці раптово стали віруючими і почали невміло хреститися. У 2000-х лобзали то трипільську кераміку, то пальму Мєрцалова. У 2014-му зненацька «раптово» відкрили для себе позивні «слава Україні — героям слава» і в черговий раз полюбили вишиванку.
Чи є хоч дещиця щирості в цих душевних метаннях? І чому народ-богоносець демонструє таку незавидну єдність зі своєю псевдоелітою на ганебній стезі нещирості і фальші?
Причина до смішного проста — інстинкт самозбереження. І жадібність. І вміння вчасно «обернутися» (від слова «перевертень»). Загалом, як у Вайнерів: боягузтво, жадібність, зрада з усіма витікаючими наслідками.
Так, думка висловлена є брехня. Так, бути щирим перед самим собою для багатьох серйозний духовний подвиг. І, так, ніхто не без гріха.
Але підігруючи натовпу, що регулярно славить нових героїв під новими прапорами, так легко втратити себе. Тавруючи «ворогів народу», так легко опинитися таким же ворогом в очах ще більш правовірних і вірнопідданих лизоблюдів. Або опинитися ridicule (пам'ятаєте, як боявся потрапити в смішне становище князь Болконський?). Тому що ті, хто закликав вчора кари єгипетські на голови чиновників, сьогодні прийшли у владу і стали мішенню для чергових худих аскетів, які прагнуть стати жирними жерцями. І дама, в кращих сільських традиціях, яка проклинала колег із старорежимних владних структур, тепер знаходиться на тому ж лобному місці, що й вони у свій час.
Так чи варто так прудко міняти личину, щоб опинитися в мейнстрімі? Чи не краще бути солістом, ніж загубитися в хорі? І чи не краще бути мертвим левом, ніж живим Тартюфом?
Похмілля після масових свят буває жорстоким. І полеглих кумирів стрімко побиває камінням натовп, що перелицював, з заслуговуючим кращого застосування ентузіазмом. Разом з клевретами.
Так що завершу нудною англійською приказкою: «чесність — найкраща політика». У прозорому інформаційному світі краще бути нормальною людиною з переконаннями, ніж корчити з себе святенника. І краще зберегти самоповагу, ніж пробиватися через натовпи охочих сфотографувати поцілунок на філейній частині можновладців. Тому що святенницькою шавкою з підворіття облаювати опонентів, призабувши про власні скелети в шафі, бути непрактично. Знаєте, світ мінливий — і іноді раптово мінливий.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
Forbeswoman - все для жіночої цікавості.