Серед нас є люди, чия душа «живе в чужому тілі»… Їх не так багато, але вони є!
Медики називають їх «трансгендерами». Це люди, чия гендерна ідентичність не відповідає їхній біологічній статі.
Сьогодні в українському суспільстві із певних причин (здебільшого через упередження з явною ознакою дискримінації прав людини) трансгендери є невидимою, закритою групою людей. Про це не заведено говорити вголос... Не кажучи вже про толерантність і чинні державні закони…
Трансгендери постають перед проблемами у таких сферах, як навчання, працевлаштування, медицина тощо.
Навіть за наявності медичного висновку, змінити стать в Україні, а потім одержати нові документи – майже нереально. Здається, треба пройти всі кола пекла…
Lady.tochka.net звернулася з актуальними запитаннями до експертів
- Що потрібно для того, щоб змінити стать в Україні?
Відповідає голова ГО «Інсайт» Анна Довгопол:
- Ця процедура доволі складна. По-перше, людині треба стати на облік у медзакладі. По-друге, пройти курс лікування, який обов'язково містить гормонотерапію, спостереження у психіатра.
По-друге – одержати скерування від лікаря, що дає право бути представленим перед медкомісією.
По-третє, одержати дозвіл медкомісії на операцію зі зміни статі.
По-четверте, зробити цю операцію.
Після операції слід пройти медкомісію та одержати спеціальний висновок експертів. І тільки після цього пацієнт має право подати заяву в ЗАГС за місцем проживання, щоб одержати нові документи – відповідно до зміненої статі.
- Що містить у собі курс лікування та спостереження до медкомісії?
Відповідає психіатр-сексопатолог Фелікс Тружников:
- Обов'язково: прийом гормональних препаратів (гормонотерапія), стаціонарне спостереження у психіатра (у психіатричному відділенні треба пролежати 30 днів, не менше), різні тести.
- За наявності скерування комісія може відмовити в операції?
Відповідає психіатр-сексопатолог Фелікс Тружников:
- Так. Наприклад, можуть відмовити за наявності протипоказань: вік до 25 років, наявність у пацієнта патологій, будь-яких психічних відхилень, а також – сім’ї, дітей тощо. Загалом, кожен випадок – індивідуальний.
Також варто відзначити, що навіть за наявності скерування психіатра, люди можуть чекати засідання комісії ще дуже довго. Офіційно медкомісія повинна збиратися раз на квартал, насправді це відбувається значно рідше. Наприклад, раз на два роки.
- Хто перебуває у складі медкомісії, яка видає дозволи на операції зі зміни статі?
Відповідає голова ГО «Інсайт» Анна Довгопол:
- Приблизно 10 осіб: два хірурги, сексопатолог, психіатри, гінекологи, терапевт та інші.
- Яка кількість людей уже змінила стать в Україні?
Відповідає координатор програми з роботи з трансгендерами ГО «Інсайт» Тимур Лисенко
- Із 1996 року вже понад 100 осіб. За даними Мінохорони здоров’я за 2007-2009 року, 15 осіб змінили стать, 22 подали заяви в Медкомісію і 20 з них одержали дозволи.
- Скільки коштує операція зі зміни статі?
Відповідає голова ОО «Інсайт» Анна Довгопол:
- Офіційно в Україні такі операції є безкоштовними (за наявності дозволу медкомісії). Але на практиці справи зовсім інакші…
- Чи роблять такі операції в Україні?
Відповідає психіатр-сексопатолог Фелікс Тружников
- Роблять. І навіть дуже успішно. У нашій столиці є два практикуючі хірурги, які провели вже доволі велику кількість операцій зі зміни статі на підставі нових технологій і методик.
- Операція – єдиний вихід?
- Це - останнє, що рекомендує лікар. Спершу застосовуються більш щадні методи лікування цього захворювання. Наприклад, призначається гормонотерапія, пацієнту рекомендують пожити в бажаній ролі (йдеться про перевдягання, макіяж, позиціонування себе тощо, але без хірургічного втручання).
- Ви сказали «захворювання»?
- Так. Згідно з висновком Всесвітньої міжнародної медорганізації це визнане хворобою, міжнародний код: F-9. А якщо це хвороба, отже, її треба лікувати. А якщо ти лікар, і після розмови з тобою хворий не почувається краще, поклади диплом і йди! Тобі не місце в медицині. На жаль, серед моїх колег бракує кваліфікованих кадрів (йдеться не лише про психіатрів, а й про всіх медиків загалом).
Що ж це за лікар такий, який сміється та потішається над проблемою пацієнта? Це не лише непрофесійно і безтактно, це взагалі навіть і не по-людськи якось. Словом, такі «професіонали» усіх медиків ганьблять.
- Що найважче для «трансгендерних» людей?
Відповідає координатор програми з роботи із трансгендерами ГО «Інсайт» Тимур Лисенко
- Дискримінація у тій або іншій формі. Так відповіли всі 37 осіб (трансгендерів) у віці від 18 до 51 років із 12 областей України, які брали участь у дослідженні організації «Інсайт». Тема дослідження – «Трансгендер в Україні». За словами респондентів, це здебільшого дискримінація на робочому місці. Також часто трапляється дискримінація в сфері охорони здоров'я та при оформленні або зміні документів.
Крім цього, трансгендери зустрічаються з негативною суспільною думкою, осудженням, нерозумінням і нерідко агресією з боку членів сім’ї, друзів, колег, начальства, медичних працівників, органів влади та просто незнайомих людей. Трансфобія проявляється в стигматизації та дискримінації у ставленні до трансгендерних людей. Початок цього катування – у ранньому дитинстві. Тривалість - усе життя.
- Як вважаєте, що необхідно для вирішення цих проблем?
Відповідає координатор програми з роботи із трансгендерами ГО «Інсайт» Тимур Лисенко
- Державна підтримка заходів, спрямованих на впровадження прискорених і прозорих процедур зі зміни імені та статі трансгендерних людей, розробка нового алгоритму зміни документів, надання кваліфікованої медичної, психологічної та юридичної допомоги. Необхідно створювати медико-психологічні служби та медичні центри (особливо в регіонах) і вводити в програму підготовки медичних фахівців спецкурси з трансгендерної тематики. Паралельно важливо проводити роботу зі зміни суспільної свідомості, подолання трансфобії та викорінювання стигматизації та дискримінації трансгендерних людей.
Як вважаєш, трансгендерних людей - стратити не можна помилувати?