Підробіток – прямий шлях до слабоумства

Знаєш, що зближає людей усіх країн і континентів? Бажання заробити якнайбільше…

І вже в чому, в чому, а в цьому ми, слов'яни, попереду всієї планети. Опитування показують: лише 16% жителів Європи шукають можливість заробити на стороні або за рахунок позаурочних.

І не більше 20% українців працюють «від дзвінка до дзвінка» та рішуче відмовляються від будь-якої «халтури». Більшість цих людей є працівниками середньої ланки: дрібні службовці, звичайні працівники сфери обслуговування тощо.

Середня тривалість робочого тижня у тих, хто заробляє собі на життя своїми руками  (будівельники, перукарі тощо) становить понад 50 годин на тиждень (норма – 40 годин).


Понаднормово працюють майже дві третини керівників середньої ланки. І понад чотири п'яті – високопоставлених начальників. Збільшення робочого тижня на 20 і більше годин для цієї категорії – норма…

А що зі здоров'ям?

Відповідь очевидна: кепсько! Дратівливість, безсоння та сірий колір обличчя для більшості людей уже мало не норма. «Таке життя, що вдієш…», – кажемо ми і відмовляємося задля «зайвих» трьохсот гривень від вихідних, щоб через кілька років поскаржитися на:

Неврози - у 28,6% опитаних;

Проблеми з концентрацією й/або пам'яттю – 14,3%;

Проблеми із травленням – 9,5%;

Зниження імунітету – 16,7% ;

Проблеми з обміном речовин – 9,5%;

Шкідливі звички – 14,3%;

Інше – 7,1%

Це дані одного з російських порталів безкоштовних оголошень, що провів опитування серед 4 тисяч своїх користувачів.

Але це ще не все! 

Фінські вчені, провівши дослідження серед 9 тисяч осіб, зробили висновок: «Люди, змушені працювати понад 40 годин на тиждень, погано формулюють свої думки, їхні висновки неточні, а рішення – неоднозначні, що дуже ускладнює роботу підлеглих».


Ще один тривожний висновок: переважна більшість жінок-трудоголіків страждають від ожирінням, і понад 30% чоловіків одержали в «нагороду» імпотенцію. Крім того, близько 3% досліджуваних трудоголіків у віці за 40 демонструють усі ознаки раннього слабоумства…

Така ціна бажання заробити хоч трохи більше…

Але що ж робити?

Проте всі ці цифри та факти для більшості українців розбиваються на друзки об просте запитання: «А як жити? Чим платити за…» І довгий список найбільш необхідних витрат, без яких – ну ніяк!

Справді «якщо не можна, але дуже треба», то… ?

Дієтологи, щоб знизити стрес від переробок, радять оптимізувати своє меню і в жодному разі не переїдати. А це характерна риса  всіх трудоголіків.

Річ у тім, що їжа «вмикає» вироблення ендорфінів – гормонів задоволення. Людина в стані хронічного стресу їсть не тому, що голодна, а тому що хоче «вбити стрес» ендорфінами. На якийсь час це їй вдається. Але палиця з двома кінцями. По-перше, травна система, переробляючи зайву їжу, працює буквально на зношування. По-друге – надлишкова вага і ті ж проблеми з серцем і т.д., що й при стресі.


Фізіологи всім трудоголікам наполегливо рекомендують фізичні навантаження. Біг підтюпцем, фітнес, плавання, йога – що завгодно, аби лише м'язи працювали. «М'язова радість» від руху – це те, що може протистояти неврозам, проблемам із травленням і слабоумству…

Психологи дають такі поради:

- Ніколи не припиняйте пошуків більш вигідної роботи! Причому працюйте в двох напрямах: підсвідомістю та суто практично. У підсвідомості треба постійно тримати інформацію про те, що десь вас дуже чекають і готові платити вам і тільки вам цілком пристойні гроші. А на практиці треба «ворушити ручками» – регулярно переглядати оголошення про вакансії, періодично висилати своє резюме, тримати друзів і знайомих у курсі свого бажання змінити роботу на більш вигідну. Рано чи пізно (хочеться сподіватися – до того, як слабоумство звалить із ніг…) усі зусилля увінчаються успіхом.

- Якщо необхідність додаткового заробітку справді нагальна і без цього не обійтися – заробляйте тим, що любите найбільше:

- Заради улюбленої справи людина здатна на неймовірні зусилля! – стверджує Борис Асташкін, досвідчений лікар-психотерапевт. - І це їй завжди приносить радість. Таким чином, займаючись улюбленою справою, людина наче одержує додаткові резерви фізичних і психічних сил, а не витрачає останні крупиці того, що йде на обов’язкову роботу.


До того ж давно відомо, що, якщо людина має сміливість виділяти час і сили на улюблене хобі, невдовзі хобі починає приносити відчутний дохід і стає основним видом діяльності – адже найкраще людині вдається саме те, до чого в неї лежить душа.