Сайт tochka.net і forbeswoman виносять на твоє судження історії, які розповів бізнесмен, ресторатор і власник Global Craftsmen Group Михайло Зельман.
Розповім дві історії про те, як важливо оточувати себе людьми, яких об'єднує справжня пристрасть до улюбленої справи і у яких добре серце. Адже життя часом буває складніше, ніж ми очікуємо. Люди втомлюються одне від одного, бувають ревнощі, заздрість. Тому варто вибирати партнерів, які живуть тим же, що й ти, які щиро радітимуть твоїм успіхам і щиро засмутяться через поразку. Гроші - вони, звичайно, важливі і пунктуальність в грошах теж важлива, і професійні навички важливі, але головне - людські якості. Іноді тобі здається, що ти все втратив, але якщо ти по-справжньому віриш у щось і ставиш стосунки з людьми вище за гроші, то через ці сердечні стосунки прийдуть і гроші.
***
У житті я часто щось роблю, потім осмислюючи що відбувається. Одного разу я почав рефлексувати на тему того, за яким принципом життя підкидає нам партнерів.
Ось у мене чотири партнери - мій старший брат Рома, Іллюша Демічев, Гоша Бухов і Володя Бородін. Брата Рому я взагалі не вибирав. Іллю знаю з народження, тому що наші батьки дружать все життя. Володя і Гоша - однокласники Іллюші. Всі ми одне одного знаємо з дитинства, і через дружбу стали партнерами.
Я довго не розумів, як можна 20 років робити бізнес і дружити, будучи такими різними - за віросповіданням, стосовно життя. Я задавався питанням: «Ось що нас об'єднує?» І одного разу зрозумів, що нас чотирьох об'єднує любов до їжі і як наслідок - схильність до повноти. Ми їмо все найкраще в світі і пропускаємо через себе величезну кількість інформації про їжу, що дозволяє нам бути суворими цензорами. Крім того, що їжа - наша пристрасть, це ще й інструмент вирішення проблем. Коли у мене або когось із моїх партнерів виникають труднощі, ми збираємося у когось вдома або йдемо в один із наших ресторанів, замовляємо стейк, і поки його їмо, - ділимося накопиченою втомою, обговорюємо виклики і вирішуємо проблеми. Це той випадок, коли загальна пристрасть дає нам не тільки життєві сили, а й внутрішню енергію.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
***
Які якості, крім загальної пристрасті до улюбленої справи, повинні мати партнери? Випадок, про який я розповім, стався тоді, коли я вже побудував один зі своїх перших ресторанів - «Сан Мішель» і приступив до будівництва наступного. Будівництво було в розпалі, і мені потрібно було поїхати все проконтролювати. У той день у мене розрядився телефон, і я залишив його вдома. Як це нерідко буває, на будівництві замість запланованих сорока хвилин я провів понад п'яти годин. Ну а коли повернувся додому, побачив на екрані телефону 30 пропущених викликів від моїх товаришів. Зрозуміло, щось трапилося.
Я зателефонував одному з друзів дізнатися, що сталося, на що отримав відповідь: «А ти ще не знаєш? Льоня Ш (так ми називаємо нашого друга) потрапив в аварію». Я запитав, чи сильно він постраждав, і у відповідь почув сміх. Нічого не розуміючи, я призначив друзям зустріч у ресторані. Вони приїхали і з гомеричним реготом почали розповідати, що новий «Мерседес» нашого товариша не підлягає відновленню, а сам Льоня в лікарні.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Я не міг зрозуміти, що в цьому смішного, і тут вони почали мені пояснювати: «Ти розумієш, ми приїхали, заходимо до Льоні в палату і запитуємо: «Ну, як ти?» Він каже: «Нічого, приходжу до тями». І тут же запитує: «А що зі мною сталося?» Ми йому розповідаємо, що був День співробітника ДАІ, п'яний одноокий ДАІшник на Уазику виїхав назустріч і в'їхав прямо в лоб його «Мерседеса». Він запитує: «А ви не знаєте, це був новий «Мерседес»?» Ми говоримо: «Так, новий». Він уточнює: «А я машину застрахував?» Ми заспокоюємо: «Так, застрахував, не хвилюйся». Він запитує: «А ви дружині зателефонували, попередили?» Відповідаємо: «Так, ми її заспокоїли, все добре». І знову уточнюємо у Льоні, як він почувається. І тут по другому колу він відповідає: «Ви знаєте, нічого. Тільки от не пам'ятаю, що сталося?» Ну, ми давай повторювати всю історію спочатку про п'яного ДАІшника, про новий «Мерседес», про страховку, про дружину, і тільки після того, як він знову запитав, що ж сталося, ми зрозуміли, що у нього проблеми з пам'яттю, і він зовсім не пам'ятає, що ми йому говорили 5 хвилин тому. І тут ми вирішили перевірити, що він взагалі пам'ятає, і запитали: «Льоню, а ти пам'ятаєш, що ми купили приміщення? І на кого воно записане?..» І тут він сказав: «Не пам'ятаю, яке приміщення?..»
***
Поки я слухав усю цю розповідь радісних товаришів, на моєму обличчі не промайнуло ні тіні посмішки. Я, звичайно, був дуже засмучений подією. Але крім цього мене турбувало ще дещо. Буквально за два тижні до цієї аварії Льоня, купуючи завод, попросив мене позичити велику суму грошей. І ті кошти, які збирав на будівництво ресторану, я віддав йому з тим, щоб він мені їх через два тижні перевів назад. І ось ці два тижні саме зараз минали, коли Льоня потрапив в аварію, не встигнувши повернути мені борг. А у мене гроші на будівництво закінчувалися, і що робити в цій ситуації, було зовсім незрозуміло. Загалом, я поїхав додому і скажу чесно, ніч була для мене важкою. Після роздумів я вирішив: «Ну що робити? Якщо Льоня нічого не згадає - доведеться позичати в іншого товариша».
У лікарню я приїхав рано вранці, за десять хвилин до відкриття дверей для відвідувачів - так мені не терпілося провідати Льоню і з надією задати питання, що ж він пам'ятає. Я зайшов до нього і сказав: «Льоню, привіт». У відповідь я почув: «Хто це? Я не впізнаю». Я уточнив: «Льоня, це я, твій друг Міша». На що Льоня, не витримавши, розсміявся і сказав: «Не хвилюйся, я все пам'ятаю».
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net
Forbeswoman - все для жіночої цікавості