Суд підтвердив думку Азарова: реформи – не жіноча справа

19 березня цього року прем'єр-міністр України М.Я. Азаров сказав: «Не жіноча це справа – проводити реформи»…

Переважна більшість українських жінок пропустила ці слова повз вуха: по-перше, все, що говориться в уряді, не завжди (м'яко кажучи) має прямий стосунок до нашого повсякденного життя… А по-друге, звикли ми вже якось, що то тут нам не місце, то там…

Але така, скажемо прямо, пасивна позиція стосовно власного життя, слава Богу, притаманна не всім. Так, Катерина Левченко (міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда – Україна) зробила інакше: взяла і подала в суд на прем'єр-міністра. Обґрунтування позову: дискримінація за статевою ознакою, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування морального збитку.

І що? Чи здивував нас наш суд?

Ні, не здивував… Печерський районний суд, що розглядав цю справу, постановив: слова Азарова не є дискримінацією. Це – право кожної людини на свободу слова та думки. 

Дозволю собі трохи особистої думки: так, будь-який громадянин України має право на особисту думку. Але особиста думка звичайного громадянина і державного діяча – це все-таки різні речі, хіба не так? Хіба не повинен державний чиновник такого високого рангу розуміти, що майже кожне його слово може бути розцінене як керівництво до дії? Хто може дати гарантію, що якийсь чиновник районного масштабу відхилить кандидатуру жінки на якусь більш-менш значущу посаду, згадавши слова прем'єра про місце жінки? Що, і в цьому випадку не буде дискримінації за статевою ознакою?

Але мої слова – лише лірика… Особиста думка, не більше.

Погляньмо на досвід інших країн

На сайті gender.at.ua  як фактичний аргумент наводиться отакий факт:

Днями у французькому суді розглядалася аналогічна справа. Міністр внутрішніх справ Франції, коментуючи життя французів арабського походження, сказав: «Коли він (араб) один – це нормально, коли їх багато – це проблема». Рішення суду: визнати слова міністра расистськими та зобов'язати його виплатити на користь суспільного руху проти расизму 2 000 євро.

На мій погляд, великої різниці між словами Азарова та французького міністра немає. Напевно, вирішальне значення має різниця між країнами. Або судами?

А може, нам, жінкам, узагалі не варто звертати на це увагу? Сказано: не наша справа, отже, і справді не наша. Нехай собі мужики придумують закони, вирішують, як нам жити далі? А наша справа – мити посуд, народжувати, кохати, мовчати?