Юлія Бевзенко – екскурсовод, менеджер міста, засновниця бюро прогулянок "Секретный дворик". Живе в Києві 9 років. За півтора року на її екскурсіях побувало близько 2500 чоловік. Я підписалася на сторінку Юлії в Facebook ще близько року тому, і за весь цей час не побачила у неї жодного посту з негативним відтінком. Тому мені хотілося поговорити з нею не тільки на теми, що стосуються Києва, а й про мотивацію.
Ми домовилися з Юлею про зустріч на Поштовій площі, яку якраз нещодавно відреставрували. Практично з перших хвилин спілкування перейшли з нею на "ти". На вулиці стояло "бабине літо", місто було оповито димом від палаючих торфовищ, а Дніпром пропливав теплохід, звідки доносилися пісні з "Бриллиантовой руки"...
- Юлю, ти працювала з 17 років в різних компаніях, починаючи з Comedy Club і закінчуючи Студією Артемія Лебедєва. Як цей досвід вплинув на твій подальший розвиток?
Якщо виділяти конкретно людей, які вплинули на мене в особистісному плані, то для мене знаковою стала співпраця з Маргаритою Січкар.
Ми пропрацювали разом близько трьох років. Робота з Маргаритою стала трампліном у розумінні реалізації багатьох проектів.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Коли ти зрозуміла, що готова зробити щось своє?
У 2013 році, коли працювала в Студії Артемія Лебедєва. Просто в якийсь момент я зрозуміла, що не хочу бути між клієнтом і дизайнером. Я не була корисна ані проекту, ані собі.
Ідея проводити екскурсії прийшла давно, але коли почалися події на Майдані, я усвідомила, що найкращий час – це "не той час", і звільнилася.
- Працюючи в офісі, ти отримуєш ставку, є хоч якась впевненість у завтрашньому дні. Чи не було страшно взяти і кинути все?
Безумовно, я переживала, коли звільнялася, але при цьому розуміла, що навіть якщо у мене щось не заладиться, то все одно без роботи не залишуся. Якщо людина протягом кількох років працює в певній сфері, то все одно як фахівець "знайдеться".
Але всередині себе я все одно була впевнена – до колишньої роботи вже не повернуся, і це змушувало рухатися далі. Я не кажу, що працювати "від дзвінка до дзвінка" – погано. Просто в певний момент зрозуміла, що вже отримала достатньо досвіду.
- Ти себе називаєш менеджером міста. Що ти вкладаєш в це поняття?
Менеджер міста – це я (посміхається). Під словом "менеджмент" маю на увазі управління часом інших людей.
Це означає, що я можу зустріти їх в аеропорту чи на вокзалі, допомогти з орендою квартири або забронювати місце в готелі, записати до салону краси або порекомендувати хімчистку і, звичайно ж, провести прогулянку, показати місто...
- Розкажи про свій тайм-менеджмент. Як ти плануєш свій день?
Зараз працюю над двома проектами, але якщо пропозицій стає більше, тим правильніше я розставляю пріоритети. У мене все розписано на кілька тижнів вперед, при цьому є "люфт" – дві-три вільні години на день, але я кілька разів подумаю, перш ніж їх віддати, тому що відпочивати теж потрібно.
Як правило, у мене кілька екскурсій на день, а також план продажів коробочок Kyiv Box (сервіс щомісячної доставки квитків на культурні заходи – Прим.ред.). Крім того, планую запустити ще один проект. Це буде сувенірна продукція з київською символікою, але альтернативною...
- У Києві перейменували ряд вулиць. Як думаєш, це було правильним рішенням?
Я завжди позитивно ставлюся до будь-яких змін, і якщо вулиця Воровського стала Бульварно-Кудрявською, то я не бачу в цьому нічого поганого – повернули історичну назву, і це круто. Моє завдання в тому, щоб показати місто таким, яким воно є, а не критикувати ті чи інші рішення.
Не в моїх правилах взагалі що-небудь аналізувати з негативної точки зору. Якщо це вже відбулося: ok, next page.
- Як атмосфера міста впливає на городян?
Атмосфера міста – це, в першу чергу, люди. Її може створювати, скажімо, навіть людина, яка в даний момент варить каву. На кожній окремо взятій вулиці, кафе, дворику, балконі – своя атмосфера.
Безумовно, на самовідчуття впливає і ритм міста. Їдучи в ті ж Карпати, розумієш, що, на відміну від Києва, там життя йде повільніше. Періодично потрібно випадати зі свого звичного ритму життя, щоб потім їм насолоджуватися.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
- Хотіла окремо торкнутися теми соціальних мереж. Ми живемо в ері технологій. Зізнайся, чи не ловила ти себе на "залежності" від Facebook?
Певна залежність від Facebook є, але я використовую цю соцмережу тільки в робочих цілях. Особистого я практично не торкаюся.
Моя затребуваність на роботі якраз багато в чому обумовлена соціальними мережами. Facebook відкриває доступ до мільярдної аудиторії, і цей інструмент необхідно використовувати. При цьому по неділях я влаштовую собі "офф-лайн" день, і не заходжу в Інтернет взагалі.
- У твоїх акаунтах немає негативу. Як потрібно себе мотивувати, адже навіть у позитивних людей бувають моменти кризи...
У першу чергу я мотивую себе літературою. У книгах Луїзи Хей, Вадима Зеланда можна знайти відповіді на значну кількість запитань. Також рекомендую відео Жака Фреско.
Зараз читаю Ошо "Про жінок". Все життя жінки – це любов. "Любов" – таке пафосне слово... Потрібно любити навколишній світ і себе в першу чергу.
- А якщо вже зовсім про особисте. Чи надихають тебе чоловіки?
Чоловіки, звичайно, надихають. Спілкування з ними дає нам, дівчатам, зовсім інші самовідчуття.
Зараз мені нецікаво спілкуватися з однолітками. Просто у чоловіків більш старшого віку вже є певний життєвий досвід і багаж знань, вони самодостатні і не намагаються щось довести або "дострибнути до мене".
- Як думаєш, від чого залежить успіх людини?
Успіх значною мірою залежить від нашого оточення. Якщо серед ваших друзів або знайомих є "людина-якір" – або допоможіть їй, або припиніть з нею спілкуватися.
Не забувайте піклуватися про себе: читайте книги, спілкуйтеся з людьми, відвідуйте майстер-класи. Не концентруйтеся на страхах – більшість з них ніколи не збувається. Живіть тут і зараз!
Також дивися відео Юлії Бевзенко "Прогулянка Києвом. Бесарабка":
Всі найактуальніші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net