Юлія Тимошенко зізналася у коханні до свого чоловіка (фото)

До відомого політика Юлії Тимошенко можна ставитися по-різному. Любити, ненавидіти, захоплюватися її ідеями, обговорювати нову зачіску або вартість  вишуканого вбрання…

Публічні персони завжди у центрі уваги. Особливо жінки-політики. У «світі чоловіків» вони завжди мають бути напоготові, щоб скласти гідну конкуренцію чоловікам, бути сильнішою, міцнішою та більш мужньою, ніж визначено природою...

Але ці одвічні маски твердості, сили і мужності не здатні придушити найкращі жіночі якості. І мистецтво бути справжньою жінкою: ніжною, люблячою, турботливою. Хоча б іноді, нехай не так часто, як хотілося б ...

На офіційному блозі Юлії Тимошенко з'явився такий пост - «Чоловікові. Справжньому». Про особисте! Юлія Володимирівна написала про кохання до свого чоловіка Олександра, перепросивши у читачів за відвертість.

На 31 році спільного життя почуття і любов стають міцнішими.


Із офіційного блога Юлії Тимошенко


Подзвонив мені мій чоловік – Саша. Запитує: що робиш? Я кажу: пишу якраз пост про тебе на особистий блог…

Здається, він не повірив. Говорить: краще б ти записала мене минулого разу до виборчого списку БЮТ.

Справді, була така історія. Я проводила якусь страшенно важливо нараду, а чоловік сидів і чекав у приймальній. Годину, другу, третю… Нарешті не витримав і передав записку, а, вірніше, заяву.

У ній було написано: прошу розглянути можливість включення мене до виборчого списку БЮТ…

Тоді була така пора в країні, коли мало не всі мої рідні та знайомі перебували у в’язницях. І депутатський мандат, повірте, був не предметом розкошу, а засобом самозбереження. Я розумію, що це виглядало дико і неприродно, але ж справді – такі часи тоді були.

На заяві я написала: "Відмовити". І все, більше до теми цієї розмови ми ніколи не поверталися…

…Кілька днів тому ми відзначали день народження, а точніше – ювілей Саші. У сімейному колі. Було затишно, спокійно і просто по-людськи - добре… На мить мені стало дуже боляче, що так мало часу проводила в останні роки з родиною, з чоловіком, з донькою…

Є такі люди (їх дуже мало, на жаль) на яких завжди можна покластися у найтяжчу хвилину. Ти знаєш, що вони ніколи не зрадять, не відвернуться від тебе, не осудять. Такий мій Олександр. І не тому, що він мій чоловік, а тому що - Чоловік Справжній, на сто двадцять відсотків.

Якось ми разом сиділи в одному й тому ж СІЗО на Лук’янівці. Зрозуміло, що чоловіка кинули за грати тільки тому, що він мав необачність бути моїм чоловіком. На ті часи це вже був неабиякий "злочин". І от одного дня увечері мене вели на допит і на допит вели його. Ми лише на одну мить, на один подих зустрілися поглядами. Але мені цього вистачило. Я отримала такий заряд енергії, віри і мужності, що могла, здається, все витримати і пройти через усе. Це відчула не тільки я, але, здається, навіть тюремна адміністрація. Бо вже наступного дня Сашу терміново перевели до іншої в’язниці в Житомирську область. А він передав мені записку прямо в камеру. Де було написано всього два слова "Не здавайся"…

А ще трохи раніше, коли я працювала Віце-прем’єр-міністром з питань енергетики, а чоловік уже був у в’язниці (так, оригінально тоді працював Кучма), мені передали запрошення на Віденський бал до Маріїнського палацу. Від Кучми. У запрошенні було сказано: "Шановна Юліє Володимирівно, запрошуємо Вас разом з чоловіком на бал…". Наші бали проходили за гратами…

Чому я про все це пишу? Та просто так. Я вдячна своєму чоловіку за те, що він є. Я вдячна за те, що мені є на кого покластися. Я вдячна, що всі ці роки він і слова мені не сказав про те, що я присвятила своє життя зовсім не родині...

Я бажаю вам всім, щоб навколо вас було завжди якомога більше людей, на яких можна покластися, яких є за що любити…

Як ви вважаєте, почуття Тимошенко до її чоловіка - кохання чи піар?