Кому потрібні трудоголіки?

Проведімо невеликий тест і підберімо синоніми або афоризми до слова «трудоголік»:

Трудоголік - натура творча, відповідальна, захоплена своєї професією. Багато заробляє. По бабах не бігає. Життєві пріоритети: самореалізація, визнання, слава.

На думку психологів, не менше 80% людей запишуть саме ці афоризми. І лише близько 20% людей роздратовано буркнуть:

Трудоголік – однобічна, захоплена переважно собою та своїми потребами особистість. Зануда. Особливі прикмети – зайва вага, сіра шкіра, інсульт, інфаркт.

Хто правий? Світова практика показує: має слушність меншість…

Де найлегше знайти трудоголіка?

Перша група -  перші керівники підприємств усіх форм власності, розмірів і спеціалізацій.

Друга група – люди високого інтелекту, який (інтелект тобто) за дзвінком не зупиниш: лікарі, юристи, викладачі.

Третя група - творці від Бога: письменники, музиканти, артисти.


Що кажуть про трудоголіків у народі?

Думка лікарів:

- «улюблений клієнт» – для приватних клінік,

- «Боже, як він мені набрид!» - для районних поліклінік.

Найпоширеніші діагнози: високий кров'яний тиск, схильність до зайвої ваги, алкогольна залежність.

Психологи виділяють чотири стадії трудоголізму:

Перша стадія. Часті затримки на роботі. Перша думка після пробудження – про неї, улюблену. На хобі, пиво з друзями  часу дедалі менше.

Друга стадія: робота стає пристрастю. Нею можна замінити все: риболовлю, секс, вареники з вишнями… З'являються перші ознаки хронічної втоми: нервозність, безсоння.

Третя стадія: «Таблеток від жадібності! І побільше». Трудоголіку роботи завжди мало: він готовий звалити на свої плечі роботу свого відділу та сусіднього, допомогти шефові, поспівчувати прибиральниці. Встигнути скрізь не вдається, і це – потужний удар по самолюбству та нервовій системі. До лікарні – один крок.

Четверта стадія: невротичний стан, весь організм – на аналізи!..


На думку психологів, психіка трудоголіка – неоране поле для професіонала-дослідника. Якщо копнути, в глибинах підсвідомості можна нарити те, чим хвалитися не варто: завищену самооцінку, підозрілість і недовірливість аж до легкого ступеня манії переслідування.

Страхові компанії (переважно західні, зокрема японські, наші ще не зорієнтувалися) для трудоголіків вигадали спеціальний страховий випадок: «каросі». Він означає раптову смерть «на бойовому посту», тобто буквально на робочому місці. Якщо таке трапляється, родичі «згорілого» одержують грошову компенсацію.

Цікавий той факт, що «каросі» - часте явище на підприємствах Японії. І це попри те, що понаднормові додатково не оплачуються! «Просто» менталітет…

Примітно й те, що жертви «каросі» - люди у віці 30-40 років, здебільшого неодружені.

Не кращі, ніж у Японії, справи й у Західній Європі. Близько 200 тисяч німців визнають себе трудоголіками, трохи меншою армією трудоголіків переймається Швейцарія – 115 тисяч.

Щоправда, жителі цієї чарівної країни не втрачають почуття гумору й обізвали свою спільноту просто та зі смаком: «Божевільні трудівники». На своїх зборах вони намагаються дати тверезу оцінку свого життя: «Робота вбиває мене», «Я приніс у жертву власним амбіціям кохання і дітей», «Я не вмію відрізняти головне від другорядного» тощо. 

ажуть, усвідомлення проблеми – перший крок до її вирішення… Успіхів вам, жителі чарівної країни Швейцарія!..

Трудоголіки Європи єднаються!

Досвід Кореї. МОЗ Кореї вирішив стати прикладом для всіх країн і народів. У будівлі корейського Міністерства охорони здоров'я рівно о шостій годині вечора відключається електрика: «Усім додому!»

На цей крок чиновники наважились після того, як серед співробітників міністерства побільшало розлучених і просто холостяків, ніж сімейних. І дуже знизилась народжуваність…

Тепер, хочеш чи ні, а рівно о шостій годині збирай свої речі – і вирушай додому, до дружини або подруги, треба ж покращувати демографічну ситуацію…

Можливо, трудоголіки потрібні роботодавцям?

На жаль, на жаль… Дедалі більше компаній із великою підозрою ставляться до людей, які працюють до півночі, без відпустки та вихідних.
Чому? Здавалося б, такий хороший працівник, нічого йому не потрібно, тільки роботу давай.

Причини негативного ставлення начальства такі ж, як і вище названі:

- Понаднормово працює той, хто не вміє організувати свою працю та працю своїх підлеглих.

- Трудоголізм – надводна частина айсберга. А «під водою» - непевність у своїх силах, нездорові амбіції, страх перед майбутнім. Чи можна довірити такій людині відповідальний проект? Сумнівно…

- І останнє: хвороби. Кому хочеться інвестувати в людину, яка не сьогодні-завтра звалиться від втоми, втратить почуття адекватності, просто помре від інфаркту?

Пропозиція від імені та за дорученням редакції та тих, чиї друзі, чоловіки, родичі горять у цей час на роботі: визнати трудоголіків соціально небезпечними, вдатися до запобіжних заходів. Годі вручати медалі й премії тим, хто просто не зрозумів, навіщо йому життя!

Чи я не помиляюсь?