Насильство в сім’ї: яких жінок б'ють чоловіки?

Про насильство в сім’ї можна говорити по-різному.  

Наприклад, безпристрасною мовою цифр:

- Згідно з даними різних соціологічних досліджень, кількість жінок, яких хоч би один раз жахливо побив чоловік, коливається від 65 до 78%. Майже 20% жінок переживають побої регулярно.

- Ризик нарватися на кулак бандита в темному провулку майже на порядок нижчий, ніж знайти те саме у стінах рідної оселі.


- Насильство в сім’ї поширене у всіх верствах суспільства. Від нього не рятує ні віросповідання, ні рівень доходів, ні професія.


- Від 40 до 60% дітей стають свідками побиття мами…


- І вже зовсім жахливе «спостереження»: правозахисні органи відзначають незбагненну з погляду здорового розуму тенденцію – нерідко через перший акт насильства жінка проходить, завагітнівши…

Якщо чоловік бив жінку і до вагітності, з її настанням побої посилюються.


Залишімо поки що цифри та факти без коментарів…


І подивімося на насильство в сім’ї очима психологів

Хто вбиває жінок?

Чоловіків, здатних підняти на жінку руку, психологи ділять на 2 великі групи:  «пітбулі» та «кобри».

Основні прикмети «пітбулів»: під час сварки закипають повільно, кидаються на жертву із хваткою пітбуля – намертво. Іноді в буквальному значенні… Ставлення до дружини у «пітбуля» двояке: він її, м'яко кажучи, не кохає і не поважає. Але залежить від неї болісно-психологічно, потребуючи регулярного «зливу» свого «темпераменту».

Дружина «пітбуля», щоб не провокувати його гніву, змушена контролювати кожен свій крок, слово, жест. Обмежується спілкування з рідними та близькими, звужується коло інтересів. На жаль, це не рятує…


Позбутися «пітбуля» дуже складно… Він здатен багаторазово просити пробачення, валятися в ногах, згадуючи про кохання, обов’язки перед дітьми тощо. Але, одержавши пробачення, найчастіше шукає привід, щоб «продовжити почате»…

«Кобри». Нападають без попередження. Б'ють, виконуючи «роботу»: без гніву, зовсім спокійно. Пульс і тиск у «кобри» під час «роботи» не підвищуються. Саме «кобри» найчастіше стають убивцями…

Позбутися «кобри», всупереч очікуванням, значно простіше, ніж «пітбуля»: відчувши, що жертва себе такою вже не вважає і готова вчинити опір, ідуть до чергового «кролика».


Кого вони б'ють?


Покірних, забитих, внутрішньо готових до побиття? Так, глибоко прихований комплекс жертви має першорядне значення. Саме тому  ті жінки, яких били в першому шлюбі, найчастіше виходять заміж за чоловіків, які потенційно готові до насильства й принагідно реалізовують цей намір.

Але є й інший тип жінок: так само схильних до насильства, як і їхні чоловіки. Вони самі провокують сварку, охоплені некерованим гнівом. І якби природа розподілила фізичні сили інакше, результат бою був би непередбаченим. У зіткненні двох агресивних, руйнівних сил переміг би найсильніший. Але в більшості випадків на боці чоловіків – вроджена перевага. Тому на лаву підсудних (у більшості випадків, хоча буває й інакше) ідуть вони.

І останній погляд на проблему: через реальні історії

Ця історія знайшлася на першому-ліпшому форумі (www. forum.myjane.ru):

«Я трохи опишу свою проблему, а потім поставлю запитання. Нашій сім’ї цього року виповнюється 15 років. Ми з чоловіком ровесники, доньці – 14 років, синові – 12. Мій чоловік, коли напідпитку, зрідка намагається влаштувати домострой – піднімає руку. Намагається по голові або головою (моєю, звісно) об стіну чи підлогу. Раз на півроку, буває рідше, буває частіше.

Уперше це сталось на 6-му місяці спільного життя, на 4-му місяці вагітності. Не скажу, що не спровокувала сама. Ляпаса дала за хамські слова та матюки. Так і сталось. Перша реакція. У кіно надивилася. Дурна. Думала, що всі на білих конях лицарі – вагітних дружин бережуть. Та й взагалі: б'ють жінок тільки у фільмах жахів або ґвалтівники. Нічого подібного, побив по голові одразу, на вулиці, а коли впала в замет – додав ногою. Жінка гуляла з собакою, намагалася заступитися – він і їй пригрозив.

Чому не пішла тоді – не знаю. Страх, несподіванка, а найбільше сором, що таке сталося зі мною. Я не біла і пухнаста. Свої таргани в голові. Страшенно не люблю, коли мною командують, особливо ті, хто взагалі не повинен.

Але з чоловіком завжди раджуся з питань грошей, покупок, рішень. Нас вважають дружною сім’єю, веселою (чоловік – душевний, усім допоможе. Та й я ніколи не відмовлюся). Робимо все самі, вдома – ремонт, у школі намагаємося допомагати. Діти розумні, ми їх дуже любимо, вони нас також. Молодший останнім часом лише розперезався, почав огризатися.

Останній випадок чоловікового домострою я  характеризую як напад. Я вже багато років, коли він приходить п'яний, доброзичлива та добра. Намагаюся не провокувати нічим. Діти переживають. Один раз син урятував, двері в кухню не відпустив ні на мить, поки чоловік не заснув.  Навіть зараз чую його зірваний дитячий голос, як він кричав.

Тому намагаюся нічим не загострювати. Але його претензії бувають із порога, причому дуже неймовірні. Або ще зміна міміки – від усмішки до гніву. Страшна річ.


Востаннє я зовсім злякалася. Прийшов уночі. Їсти сів, усміхається. А потім піднімає очі від тарілки – і висловлює претензії, чому фарбую волосся без його дозволу. За волосся – голова до підлоги і над очима кулак. Боляче. Не знаю, скільки часу тримав… Очі кров’ю налиті.

Але найстрашніше пізніше. Наказав лягати спати. А сам сів поруч на ліжко і хвилин десять розмірковував: убити мене зараз чи потім – однаково коли, немає значення. І бити мене треба нещадно за мою пиху. Вранці нічого не пам'ятає, та я вже й не хочу ні про що говорити.


Багато днів роздумую. Доходжу висновку, що черговий «напад» може призвести до сумних наслідків. Ставлення дітей до батька може різко змінитися від любові до ненависті. Що достеменно страшніше травми від розлучення за мирних обставин. Розумію, що, почавши процес розлучення, додавши не описувані тут риси характеру чоловіка, вороття не буде. Проїдеться танком.

Але! Все-таки хочу розібрати ситуацію з психологом. Я знаю, що в мене в самої багато промахів у поведінці. Чи можна якось вплинути на ситуацію? Які поради можете дати, щоб і сім’ю зберегти, і всі не каліками стали?»

Читаю і не розумію: вона про збереження сім’ї – всерйоз? Після того, як він бив її, вагітну? Після того, як син зірвав голос, намагаючись урятувати її від побоїв? Не збагну…