Відомий актор Олексій Вертинський упевнений, що лише завдяки своїй дружині Тетяні позбувся від алкогольної залежності.
Існує думка, що чоловік стає успішним, коли за його «спиною» стоїть сильна й мудра жінка. Можливо, вас теж «зробила» дружина?
Таня для мене незамінна людина! Вона взагалі дуже добра. Постійно за кимось доглядає, піклується. Тварин дуже любить. «Загрузла» вже в цих собаках, кішках... Годує їх...
Ну, а в становленні вашої кар'єри вона участь брала?
Безумовно. Усе впирається в неї, рідненьку. Якби не її плече, невідомо в який бік мене закинуло б. Якось уже склалося в нас, слов'ян, що чоловіки п'ють, а жінки періодично їх б'ють кухонним начинням. Усе це іноді закінчується смертю одного з подружжя. А буває, що в повільної бійці вони й доживають свого віку...
Коли я почав зловживати спиртним, Таня не стала хапатися за качалку і сковорідку. Спочатку вона мене довго вмовляла піти лікуватися від алкоголізму. Не допомагало. Мені не хотілося усвідомлювати свою залежність від алкоголю. Я був упевнений, що все під контролем. І варто мені захотіти, я тут же кину пити.
Але це самообман. Алкоголізм - це хвороба. І її необхідно лікувати за допомогою хороших фахівців.
І як же дружина змусила вас лікуватися?
У ті дні, коли я був не в змозі ложку до рота донести, Танюшка годувала мене з ложечки. І переконувала піти до лікаря. Вона казала: «Олексієчку, подумай про майбутнє! Ну, трапиться щось із тобою, залишимося ми з Ксенечкою (дочкою) самі. Жити не буде на що. Їсти нічого». Ці наївні вмовляння й «пройняли» мене наскрізь. Я зрозумів: «треба здаватися лікарям».
У мене ж батько був фронтовик. І відзначався «випиваннями» все життя. Можливо, за допомогою алкоголю він намагався заглушити сумні спогади про війну. Тато вже пішов із життя. Але, прокручуючи в пам'яті дитинство, я з жахом усвідомлюю, що в мене по суті не було батька. Він удавався до спогадів про війну, присвячував час своїм схильностям. А нами, дітьми, особливо не цікавився.
Кажуть, для того, щоб вилікуватися від алкоголізму, в першу чергу потрібно взяти себе в руки. І навіть не дивитися не спиртне. Інакше лікарі не допоможуть.
Звісно. Я усвідомив, що хворий. Доклав усіх зусиль, щоб вилікуватися. З тих пір минуло п'ятнадцять років. Тепер тримаю себе в руках.
Але вади чоловіків - це не лише любов до випивки...
Безумовно. Я думаю, дружина повинна приймати чоловіка таким, який він є. З його вадами, комплексами, амбіціями, лінощами. Життя свідчить, що перевиховати дорослу людину неможливо. Я не знаю, що там має статися в мізках у чоловіка, щоб він сам побажав позбутися вад.
Ви теж вважаєте, що чоловік повинен лежати після роботи на дивані з пультом від телевізора в руках, а дружина «крутитися ковбаскою», працюючи по господарству?
Ні. Для вирішення цієї проблеми потрібно зайти з іншого кінця. Треба відкрити бідним чоловікам очі. Пояснити їм, що так живуть лише плебеї. Насправді чоловік повинен робити всю хатню роботу. Я багато працюю. Зйомки, репетиції, вистави, гастролі. Але мої дівчатка (дружина й дочка) позбавлені від побутових проблем. Домробітниці в нас немає.
А хто ж готує їжу? Ви, чи що?
Так, я. Готую, прибираю. Ходжу по магазинах, роблю покупки, одягаю дівчат і себе.
Можливо, прочитавши це інтерв'ю, чоловіки мене засудять. Але я відношу себе до розряду людей, які прийшли в цей світ для того, щоб працювати над собою. Упевнений, якщо людина хоче жити в гармонії зі світом, спочатку вона має змінити себе. А якщо якийсь ледар, лежачи на дивані з газетою, вважає, що вже все зробив для того, щоб жити в гармонії, я не збираюся стояти з палицею над його трухлявим тілом. І переконувати в тому, що він не правий.
Цікаво, крім Вертинського, ще хоча б один чоловік в Україні взяв на себе домашні клопоти? Невже є такі щасливиці, в яких чоловіки ходять по магазинах, готують, перуть, прибирають? Ще й працюють... А?