На мій погляд, ставлення суспільства до подружньої невірності з боку чоловіка значно м'якше, ніж до жіночих зрад. Чоловік, користуючись відомою тезою про свою генетичну полігамію, з самого початку одержує індульгенцію, дозвіл на «стрибок у гречку».
Зовсім інакші, на мій погляд, справи з жіночими зрадами. Тут суспільна думка користується більш жорсткими категоріями. Та й мало який чоловік, якого зрадила дружина, здатен, на мою думку, піти в бібліотеку та засісти за читання наукової й псевдонаукової літератури в пошуках відповіді на своє «Чому? І що робити?». Психологи стверджують, що картинки, які виникають у мозку чоловіка, який переживає зраду подруги, можуть довести його до божевілля... Тут уже не до книжок…
Поставимо запитання про це нашому консультанту з «протилежного табору» Андрію Сергєєву:
- Безумовно, це уражене самолюбство. Причому удар такий сильний, що навіть найбільш впевнений у собі чоловік насилу його тримає. Джерелом страждання жінки, яка постала перед зрадою чоловіка, наскільки я розумію, є почуття власництва: «Моїм користуються!». Чоловіча клінічна картина інша: «при смерті» опиняється самолюбство.
- Користуючись нагодою, хочу внести деякі виправлення, хоч вони і не зовсім стосуються теми. Жінка страждає не від почуття власництва. Для неї невірність – це зрада.
Стосунки не виникають як за помахом чарівної палички: це делікатна робота над створенням павутинки, якщо хочете, «вологодського мережива» стосунків. Один хибний рух – і в «мереживі» з’явиться вузлик, що знижує цінність «товару». Зрада – це не невдалий рух, а «слон у фаянсовій крамниці»… Чи зможете ви колись це зрозуміти? У четвертому тисячолітті, наприклад?
Але повернімося до почуттів чоловіків. Розшифруй, будь ласка, це «уражене самолюбство».
- Сценарій приблизно такий: чоловік у період залицянь витратив певні зусилля на те, щоб довести, що він – краща партія для жінки. Що у ньому є все, щоб вона була щаслива. Довів. І влігся почивати на лаврах.
І зненацька – зрада! Тобто ще вчора за вечерею він – кращий, а сьогодні – аутсайдер… Жовта майка лідера змінюється на помідори для поганого актора… Хто ж витримає?
- Дивно… Ні слова про кохання, про спільні, але вже під загрозою зриву плани… Уражене самолюбство – і крапка. Тобі не здається, що це характеризує чоловіка як украй егоїстичну істоту, сконцентровану на собі як на центрі Всесвіту?
- Від природи, люба, від природи. Завойовник по праву народження. Жінка — це завойована країна. Немає значення, як. Ніжністю, мужністю чи хитрістю і золотом. Головне — завойована. А якщо так, то твоя довічно, якщо лише сам не відмовиться. Як римляни стримували бунтарів? Отож бо!
- Ну гаразд. Для жінок, які опинилися сам-на-сам зі зрадою чоловіків, написана безліч «Керівництв до дії». Там є все: від «зроби гарний манікюр» до «переглянь свою систему цінностей». Чи здатен чоловік зробити якісь висновки? Пробачити?
- Є два варіанти розвитку подій:
- Варіант перший. Поставши перед жіночою зрадою, чоловік може постаратися знайти причину цього. Тобто зазирне у власне «Я». І спробує щось там підправити, змінити на краще. Це у випадку, якщо він має намір зберегти стосунки.
Іноді чоловіки по-доброму відпускають жінку:
«Я Вас любил так искренне, так нежно,
Как дай Вам Бог любимой быть другим...»
- Другий варіант розвитку подій: «буря в пустелі». Режисером його поведінки в цьому випадку стає безсумнівне почуття власної досконалості. Цей варіант може завести чоловіка бозна-куди.
Упевненість у власній надзвичайності може навіть дуже врівноваженого чоловіка зробити закінченим ревнивцем з усіма наслідками цього. У спробі повернути кохану чоловік не зупиняється ні перед чим. У цьому випадку я говорю не про пряме насильство, хоча приклади цього повсюдно.
У чоловіка, який переживає зраду коханої, може зникнути інтерес до всього: на соте місце відходить хобі, друзі, бізнес…
І це моторошне клеймо «рогоносець»… Немає значення, скільки разів він сам зрадив. Навіть якщо арифметика показує 48:1 на користь чоловіка, ця «нещасна» одиничка лаври «переможця» однаково віддає жінці…
- Тобто жіноча зрада автоматично закриває стосунки? Не може ж справжній чоловік жити у статусі «переможеного»?
- Ні, чому ж?! Якщо чоловік справді кохає, він може пробачити, і навіть піти на поступки, аби лише отримати назад свою цінність.
Усе це широко освітлене в тому ж кінематографі, хоч би в останньому фільмі Педро Альмодовара «Розімкнуті обійми».
Крім того, до жіночої зради чоловік здебільшого ставиться до своєї жінки, як до чогось звичного, до того, що у нього ніхто не забере, то що вже належить «римській імперії». Звідси і дефіцит уваги, і певна зневага, і заглядання на інших.
Одразу після зради «ринкова вартість» подруги незвичайно зростає: якщо є попит, отже «товар» справді того вартий…
- Оце так! Просто-таки готовий рецепт на тему «Як не дати коханому піти». Зраджувати треба, тоді не піде! Так?
- Стоп! Я цього не казав! Я дуже далекий від думки закликати жінок до зрад, але легкий флірт (наголошую: легкий!) завжди йде на користь стосункам. Якщо, звісно, чоловік - не ревнивець-психопат.
- Тобто боротьба за звання «я - краща партія» не повинна припинятися? А легкий флірт – це відмінний спосіб тримати чоловіка, за природою своєю воїна, у стані постійної бойової готовності? Правильно?
- Абсолютно!
- Так, виходячи заміж, більшість жінок одразу починає вити затишне гніздечко, тепле, з усіх боків захищене… А виявляється, треба свідомо будувати для чоловіка полігон, на якому він демонструватиме свої досконалості… Сумно якось… Так?
- Чому одразу полігон?! Але місце для маленького стрільбища залишити не завадило б...
А ти як вважаєш, легкий флірт зміцнює сім’ю чи руйнує її?
Що буває, коли дружина зраджує?
Автор:
Лариса Ковальцова