Чи можна бити коханок чоловіка?

Мені страшенно, нестерпно соромно… Учора я буквально відколошматила дівчину… Побила її, а заодно і свого коханого. Йому, здається, перепало найбільше, тому що її я била сумочкою (цього дня в моєму «ридикюлі» навіть традиційної пляшки молока не було), а його – фужером. Загалом я хотіла просто вихлюпнути вино йому в обличчя, але фужер сам вирвався, полетів. Сильно порізав чи ні – не знаю, я жбурнула і пішла…  Краєм ока встигла побачити жах на її обличчі й величезний подив – на його…

Не пам'ятаю, як добралася додому, закрилася і реву вже добу. З роботи відпросилася, сказала, що отруїлася ковбасою. Ага, копченою…
Він зателефонував мені вчора ввечері 14 разів, уночі (з 24.00 до 8.00) – 8 разів. А зранку сьогодні – вже жодного разу…

Але розповім усе по черзі

Учора ввечері він зненацька скасував наше побачення: багато роботи, приїжджають ділові партнери. Добре, любий, робота є робота. Скористалася вільним вечором і поїхала до подруги. Посиділи, випили, поговорили від душі. Іду додому в прекрасному настрої і бачу: сидить мій «зайнятий роботою» у ресторанчику з дівчиною. Сидять на літній терасі, квіточки навколо, офіціант із рушником через руку, фрукти, цукерки….

Я навіть подумати ні про що не встигла: увірвалася туди і спершу її квітами з вазочки, а потім уже й сумкою. А про нього я вже розповідала…

Боже, як мені соромно!

У мене ж вища освіта... Мама навчала мене гарних манер: «будь ласка, дозвольте»… Сергію (коханому тобто) я категорично заборонила в моїй присутності не те, що матюкатись, але й слово «г*мно» вимовляти.


Пам'ятаю, він вплутався якось у невелику бійку: підлітки щось ділили. Загалом втрутитися вартувало: діти, ще покалічать одне одного. Але Сергій якось дуже грубо втрутився. І кулаками грубо, а на словах то й поготів… Щоправда, хлопчики все дуже швидко зрозуміли та розбіглися рани зализувати. А я Сергія попросила більше таких некрасивих сцен у моїй присутності не влаштовувати. А як інакше? Мій батько в театрі деякий час працював, мама літературу викладає. Я з дітками в групах раннього розвитку працюю. Інтелігенція…

Куди ділося все моє виховання? Як вульгарна баба, істеричка… Боже, як соромно!

А що як ця дама – і є той «діловий партнер»? І Сергія вже звільнили з роботи?! Боже…

Ну що мені тепер робити? Мені і поговорити з ним хочеться (хоч би дізнатися, як здоров'я цієї кралі фарбованої!!!) І боюся…

Дякую за можливість висловитися.  Катя Вересньова