Чому чоловіки брешуть?

Може, в мене якась фобія (буває ж, що людей нудить від вигляду тарганів, наприклад), але ніщо не викликає в мені такої відрази, які чоловік-брехун. Нещирий погляд, крива усмішка… Можливо, я надто категорична, але абсолютно впевнена в тому, що чоловік не має права на брехню. Інакше він не чоловік. Ну хіба що розвідник може принагідно злукавити:

- Атомну бомбу ти, такий-сякий, у нас украв?!

- Що ви, панове, таке верзете?!

І все. В інших випадках чоловік зобов'язаний говорити правду. Але чоловіка брешуть скрізь, завжди. У справі і просто так.

Можливо, в діалозі з чоловіком мені вдасться знайти відповідь на запитання «Чому чоловіки брешуть?» Мій постійний співрозмовник – Андрій Сергєєв.

- Андрію, чому чоловіки брешуть так часто і так по-дурному?

- Ти, як завжди, прагнеш до узагальнень. Не зовсім зрозуміло, чому жінки можуть брехати, а чоловіки – ні.

Я не розрізняв би брехню за статевою ознакою. Так само як і за віком, професією, місцем проживання тощо.

Може, краще варто розібратися в самій природі брехні?

Адже навіть лікарі брешуть, і цілком заслужено вважається, що в певних випадках – це на благо. Чи не є й ми у певних ситуаціях такими ж лікарями, використовуючи такі ліки, як брехня? Але ж будь-які ліки, як відомо, можуть виступати як панацеєю, так і отрутою. Тому, мабуть, закономірно говорити про дози брехні та випадки брехні.

- Ок. Пропоную не обговорювати ту брехню, за яку чоловік, наприклад, одержує зарплату, працюючи в рекламі. Або на посту політика. Зосередимося на взаєминах чоловіка та жінки.

І почнемо з простого. Скажи, чому чоловік не може чесно відповісти жінці на запитання «Ти мене кохаєш?». Підніме очі від газети: «Угу..» Що «угу»?

Ніколи не можна покластися на чоловічу думку в питанні вбрання. Питаєш: «Мені ця сукня личить?» – «Звичайно!» – «Тобі не здається, що в мене з'явилися зморщечки?» – «Ні!!!»

Ви що, боїтеся сказати правду? Боїтеся образити?

Невже ви думаєте, що жінка ставить усі ці запитання, щоб одержати у відповідь чітку інформацію, як у відділі аналітики СБУ? Підґрунтя цих запитань – сумнів у тому, що її, як і раніше, кохають. І ваше брехливе «угу» насправді лише роз’ятрює вже існуючу подряпину, доводячи її до рівня незагойної рани.

Не брешіть, хлопці, не треба, стверджуючи, що ми не потовстіли. Правду ми і так знаємо – адже у нас є ваги! Знайдіть спосіб показати, що ми все ще кохані, попри зайві кіло на сідницях. Обійміть, виразіть це поглядом, словом. Але не угукайте байдуже!

- Так, уявляю собі ситуацію:

- Я потовстіла, постаріла?

А я у відповідь:

- Ні, люба, що ти таке кажеш? Ти трохи змарніла. І форми твої розповзлися, а сукня ця на тобі, як на корові черкеське сідло.

Але ти не думай, це зовсім нічого не означає! Я тебе, як і раніше, кохаю, і не переживай, якщо в майбутньому ти матимеш ще гірший вигляд, це для мене немає значення!

Їй-богу, не ставте дурних запитань і не одержите дурних відповідей.
У багатьох випадках ми самі провокуємо неправду там, де без неї можна було б легко обійтися. Жінки люблять ставити безглузді запитання. Згадаймо: «мовчання – золото». Усі ми самі прекрасно знаємо свої «боки».

Але ж ні, нам треба, щоб нас обов'язково відмовляли, а ми при цьому манірно закочували очі: «Ой, ні, ні, не переконуйте мене, я справді трішки розповзлася...»

- Спритно викрутився: чоловік бреше, бо жінка провокує це дурними запитаннями. Утім, щось так одразу і не знайду гідних заперечень на цей випад. Пропустімо для ясності.

Ходімо далі. Перший приклад – дрібниця порівняно з тим, як ви брешете, пізно повернувшись після зустрічі з приятелями: «затримався на роботі». Така неправда – атомна бомба під стосунками. Скажи, що не дає чоловікові сказати правду?

Адже ніхто не обмежує його святого права на футбол, загул із друзями, риболовлю тощо. Якщо жінка апріорі цього не дозволяє, то гріш їй ціна. Якщо ж чоловік іде до друзів, коли, наприклад, унітаз вибухнув, уся квартира зрозуміло в чому, а він – із друзями.

Ну, тоді чоловікові – гріш ціна. Але майте мужність визнати це! Не стійте перед нами, як останні боягузи і не бубоніть про «нараду». Зробили свій вибір – визнайте це, будьте чоловіками! Заслужив ляпас – одержи! За все треба платити! Брехун неймовірно жалюгідний! Невже незрозуміло?

- Скільки експресії! Суцільні знак оклику. Так, чоловік ніколи не відпрошуватиметься у жінки! Звісна річ, він повинен попередити, що його не буде і коли його приблизно чекати. Але ми повертаємося до теми довірчих стосунків. Якщо такі є, то цього цілком достатньо. Ну не повинні бути близькі люди поліцейськими одне для одного! Не для цього вони поєднали свої серця! Не забуваймо про це.

І ще. Хоч би якими близькими ми були, в кожного має залишатися хоч маленький, але власний простір. Зберігаючи його недоторканим, ти й чуже навчишся цінувати. Якщо людина не хоче говорити, то навіщо її розпинати, змушувати брехати. Мало які можуть бути для цього причини. Отже, це надто особисте (той самий простір).

А що стосується «вибуху унітаза» саме в п'ятницю, то чоловік, звісна річ, відмінить те, чого чекав увесь робочий тиждень. І полізе в лайно.
Погано те, що жінки частенько зловживають цим, висмоктують проблему з пальця, аби лише любий був поруч. Тиснуть або на жалість, або на почуття обов’язку. Як було сказано: «Що надійніший чоловік, то міцніші з нього мотузки».

- Ставлю залік за згадку про довірчі стосунки, з цим не можу не погодитися. Так само як і з особистим простором. А от «розпинання» категорично не приймаю! Поступаючись стервозній бабі (перепрошую, дівчата!) й опускаючись до брехні, чоловік втрачає в собі чоловіче.

Про те, щоб зберегти це в собі, чоловік повинен дбати сам! Не вдається? Отже, встиг багато чого розгубити. Або й не було цього ніколи…

Але перейдімо до найважливішої, найпоширенішій неправди: «зрадив і брешу, аж вуха закручуються!» Скажи, чому чоловік не може сказати правду? Пояснити, навіщо він це зробив? Гадаєте, не зрозуміємо? Хто дав вам  право сумніватися в наших розумових здібностях, міцності нашої нервової системи? Ми ж і так усе знаємо! Ми відчуваємо це! Ми і так принижені вашими зрадами, а ваша неправда взагалі зводить мене до рівня плінтуса. Не принижуйте нас брехнею!

- «Усе змішалося… Люди, коні…» Ми переходимо в площину зрад, а це трохи інша тема й ми її обговорювали.

Хочемо ми того чи ні, все у світі будується й тримається на обмані, і дуже нещасна та людина, яка взяла за кредо «говорити правду, тільки правду, і нічого крім правди». Якщо хочеш, брехня — це бронежилет нашої психоімунної системи. От спробуй поживи без неї – і дуже скоро ти або виявиш навколо себе абсолютний вакуум спілкування, або ж дбайливо схилені голови лікарів із привітно-стурбованими особами. Неправда править світом. Хай живе Неправда!

- Оце вже ні! Під цим слоганом я навіть під страхом смерті не підпишуся… (Ох, не накаркати б!..)

Підбиваємо підсумки: мене наш діалог не задовольнив… Я хотіла б, щоб ти від імені всіх чоловіків визнав, що брехня – недостойне для чоловіка заняття. А ти викрутився…

- А мені розмова сподобалася!..

- Знову брешеш?

- Та відчепися!... Останнє слово залишу за собою: знаєш, брешуть вчинками, а не словами...