3 вересня нинішнього року актриса Марина Зудіна, дружина Олега Табакова, відзначає 45-річчя. Незважаючи на те, що метр кіно старший за свою дружину на 30 років, у знаменитій родині панує гармонія й підростають 15-річний син Павло та 4-річна дочка Маша.
Марина, як ви познайомилися з чоловіком? Адже коли ви були студенткою, Олег Павлович уже був яскравою зіркою радянського кіно.
Усе і просто, й не дуже. Я прийшла до нього вчитися. Олег Павлович саме розігнав майже весь свій курс і оголосив добір. У силу обставин я не проходила належних при вступі три тури, а відразу прийшла на конкурс. І він мене відразу прийняв.
І як же розвивалися ваші стосунки?
Я не стану про це говорити. Неприємно, коли твоє особисте життя стає надбанням преси. Скажу тільки, що знайомство з чоловіком змінило всю мою подальшу долю.
Вдало дебютувавши у фільмі «Валентин і Валентина», ви на якийсь час випали з телепростору...
Коли народився наш син Павлик, у мене змінилися життєві пріоритети. Професія перестала бути головною і єдиною точкою реалізації. Коли жінка стає матір'ю, вона здобуває внутрішню свободу. Перестає метушитися й піклуватися про кар'єру. І все, що їй потрібно, приходить ніби саме собою. Мене часто запрошують зніматися, але я вибираю лише цікаві ролі.
Напевно, зараз роль дружини й матері для вас найважливіша?
Так. У мене є цікаві роботи в кіно й театрі, але в першу чергу я дружина й мати. Машу народила вже в тому віці, коли жінки бояться зіпсувати фігуру, втратити роботу. А я так хотіла другу дитину! Відновилася після народження дочки дуже легко. Можливо, тому, що ніколи було думати про фігуру. З Машкою було багато безсонних ночей. Але я не нудьгувала через піклування про дочку, й подумки не квапила події. Хотіла насолодитися материнської турботою, прожити її сповна.
Сім'я мене повністю заповнює. Донька - моє жіноче продовження. Дивлюся на неї й радію з того, як вона розквітає. Машенька дуже любить, коли я читаю їй казки на ніч.
Павлік уже великий, пішов у дев'ятий клас, але однаково дослухається до моїх порад.
На жаль, у силу акторської професії, ми з чоловіком проводимо разом не так багато часу, як хотілося б. А мені хочеться піклуватися про нього. Сорочки прасувати своїми руками.
А клопотати на кухні, варення варити ви теж любите?
Поки що ні, але я заздрю жінкам, які щось заготовляють на зиму, вміють швидко зібрати на стіл. Це теж талант. Зараз відчуваю, що не до кінця реалізувала себе як жінка й господиня. Можливо, коли мої діти виростуть, зроблять мене бабусею, я із захватом клопотатимусь на кухні (усміхається).