«Дівчата, не продавайтесь дешево!» - радить пан Ян Павліцький

Ян Павліцький народився в 1959 р. у Кракові, закінчив Архітектурний факультет Краківського політехнічного інституту. В Україні відомий як керівник (з польської сторони) проекту реставрації срібних Царських воріт головного іконостасу Софії Київської. Поет. Пише поки що «для себе», але друзі вмовляють його, щоб неодмінно видав свої «співочі» вірші. Одружений.

На запитання «Хто ж ви, пане Яне? Архітектор, поет, люблячий чоловік?» пан Ян відповідає:

- Я здійснюю мрії. Не тільки свої, а й чужі, як це було в проекті реставрації Царських воріт у Софійському соборі. Крім того, вмію розмовляти з іконами, розумію їх мову, якою вони розповідають мені про красу «паралельного світу». Це вони стали моїми екскурсоводами, це вони пробудили в мені голод краси та голод любові. А голод цей у реальному житті я втамовую танцем і…жінкою. І дуже красиво витрачаю гроші! Дівчата Києва, моліться про те, щоб я став мільйонером!

Пан Ян - неймовірно життєрадісний, шумний чоловік. Спілкуватися з ним легко та цікаво. Його мова дуже яскрава, дотепна, а висловлювання здебільшого парадоксальні. Наші запитання до пана Яна - про вічне: про взаємини чоловіка та жінки.

- Пане Ян, хто для Вас жінка?

- Мені було сім років, коли я вперше серйозно закохався в жінку. Їй було 17. Я пам’ятаю, як заліз до неї на руки і безпам’ятно цілував її обличчя, губи. Вона була вродливою, пригадую ще її довге кучеряве волосся. Але не це було найдивовижнішим у моєму першому коханні – не забуду дорослих чоловіків, яких я без зайвих церемоній виганяв із кімнати «моєї принцеси», щоб знову її поцілувати. Вона сміялася, для неї це була невинна гра з маленьким хлопчиком.
Я тоді вперше відчув, що таке запах жінки. У сім років я зрозумів, що жінку не треба боятися. А трохи пізніше дізнався, що тіло жінки треба обожнювати та брати будь-яким способом.

Але це не бозна-яке відкриття. Про це знають багато чоловіків. А от про те, що жінка - це справжнє золото, на жаль, мало хто знає. Світ жінки дуже тонкий, ніжний. Вона живе іншими категоріями, говорить іншою мовою. Але вона змушена жити у світі, який вигадали та побудували чоловіки за своїми грубими законами. Якщо чоловікові вистачає розуму вивчити мову жінки, їхній діалог стає піснею. На жаль, жінок, які чують музику, у світі небагато, а дуетів - ще менше. Це вина чоловіків.

- Пане Ян, назвіть три «ознаки» справжнього чоловіка.

- Справжній чоловік насамперед повинен бути чистим та добре пахнути. А якщо серйозно... Головна ознака справжнього чоловіка - усмішка його жінки. Біля справжнього чоловіка жінка завжди усміхається. У житті так багато порогів, чоловік просто зобов'язаний вміти переносити через них жінку. Якщо він цього не робить - який же це чоловік?

Чоловіки надто багато часу приділяють неважливим речам. Женемося за грошима, владою, становищем, хворими ідеями. А чи дає нам це щастя? Це завжди закінчується катастрофою для нас і всього світу, а насамперед - для жінок. Чоловік повинен жити для жінки. Жінка - для чоловіка. Людина може насправді обійняти стільки світу, скільки поміститься в її обіймах. Усе інше – примарне. Тобто достатньо обійняти жінку – і тоді вони будуть щасливі. Згадаймо, що й сам Ісус Христос – Цар усього живого, коли народився у Віфлеємі, отримав саме обійми матері, і цього йому було достатньо, це було більше, ніж Трон Неба.

- А якою повинна бути справжня жінка?

-О, справжня жінка - це складніше, ніж справжній чоловік! Справжня жінка повинна пахнути раєм. Це не парфуми, хоча і вони не відкидаються, це... Це вміння створювати навколо себе особливу атмосферу, ауру, якщо хочете. Жінка повинна бути Музою чоловіка.
Але при цьому вона зовсім не зобов'язана, - сміється пан Ян, - бути освіченою. Я часто жартую, що у моєї дружини лише один недолік - її навчили читати та писати.

А тепер серйозно. Ми знаємо, зокрема тут, у східній частині Європи, що таке шаленство суворого чоловічого світу. Яку ж мудрість може дати жінці цей чоловічий негуманний світ? Негуманну. І як жінка, озброєна негуманними знаннями, виховуватиме дітей? У Польщі вже з’явився цілий клас високоосвічених жінок, які повністю не здатні виконати свій основний обов’язок – берегти домашнє вогнище. Це для них нудно. Вони конкурують у цьому шаленстві з чоловіками, а діти навчаються життя на вулиці.

Відкрию вам таємницю: це дуже добре, що за нашими, чоловічими, мірками, жінки бувають недостатньо розумні. Якби жінки зненацька порозумнішали, вони зовсім відмовилися б мати з «цими потворами», чоловіками, справу! Це для нас дуже добре, якщо всі жінки, хоч трішечки будуть «блондинками». Перепрошую...

- Чого не можна пробачити жінці?

- Жінці можна пробачити все! Абсолютно все! Вона є Музою, яка керується власним небесним, інтуїтивним життям. У чоловіків у розпорядженні лише один інструмент для оцінки жіночих вчинків - розум. І цей інструмент дуже часто видає неправильні результати. Жінці можна пробачити все! Якщо вона щось робить, отже, у неї для цього були підстави, які чоловічому розумінню недоступні. Треба прийняти жіночий вчинок і все. Без оцінки.

Щоправда, є одне застереження - жінка повинна бути Жінкою, тобто пахнути раєм. І тоді їй можна все пробачити! Але якщо вона перестала бути нашим раєм – можна їй пробачити все, але в такому випадку вже нема кому прощати, треба самому піти.

- А чого не можна пробачити чоловікові?

- Не розумію алкоголізму, люблю хороше вино, горілку з перцем, пиво, але це вони служать мені, моїм розвагам, радості, а не я служу їм. І чоловік ніколи, за жодних обставин не повинен піднімати на жінку руку! Не лише вдарити - навіть піднімати не можна! Це абсолютно непробачно.

Жінка, до речі, має повне право бити чоловіка.

-?

- Не дивуйтеся. У цьому незбагненному чоловічому світі жінці треба іноді дозволяти випустити пар. Інколи, коли я бував «неслухняним», тоді моя дружина мене била... Ну що вона може зробити мені своїми кулачками? Потім завжди треба було ці ручки цілувати та дути на них. Я дозволив їй випустити пар. А як вона мені потім за це дякувала...

- Скільки жінок може бути у справжнього чоловіка?

- Питання не в кількості, а у щасті жінки. Я вже давно зрозумів: якщо жінка по-справжньому кохана і кохає, їй не потрібні гроші, їй навіть розмови не потрібні! Жінці, як дитині, потрібна фізична присутність коханого чоловіка. Щоб сидів поруч, лежав поруч, дихав поруч. А зі скількома жінками ти зможеш бути фізично? А мати жінок і не давати їм щастя - це немає сенсу, це негідно для чоловіка.

- Жінка з віком тільки втрачає?

- Жінка - це вино, яке з віком може стати дорогоцінним, але може перетворитися і на кислятину. Я познайомився зі своєю дружиною, коли їй було 20. Зараз їй 35, і мені здається, що лише зараз я починаю розуміти, який скарб мені дістався.

- Чим польські жінки відрізняються від українок?

- Між польськими та українськими жінками відмінності невеликі. А от між жінками західними та східними - приголомшливі. Західні жінки самостійні, орієнтовані на кар'єру, успіх у житті. Східні жінки (я маю на увазі - польки, українки, росіянки) орієнтовані на пошук сильного чоловіка, навколо якого можна витися, як бур'ян, як хміль. На мій погляд, західні жінки просто прирікають себе на нещастя, а східним - як пощастить ... Жінка не може бути щаслива без чоловіка. Єдиним її справжнім домом є кохання.a

- Ваша порада жінкам?

- Не продавайтесь дешево. Я маю на увазі не гроші, це зрозуміло, так? Шукайте неквапливо та розсудливо рідну душу, вона є і теж шукає вас. Якщо ви пов’яжете своє життя з почуттєво чужим, хоч і порядним чоловіком, тоді ця чужа нерідна, в момент випробовування, почне для вас навіть смердітиме. Це грубий вираз, але я його люблю за точність.

- Кохання минає?

- Справжнє - ні. Воно міцнішає. Розцвітає, як  квітка з тисячі і… тисячі ночей.