Як утримати на карантині літніх людей: 5 порад психологів

Дійте без емоцій. Почніть говорити з ними виключно на мові цифр і аналітики. Саме так чинить більшість ЗМІ. У цьому випадку є шанс, що в численних розмовах із друзями та знайомими вони швидко обміняються цією інформацією і досить налякають один одного фактами про пандемію, щоб рідше виїжджати за межі будинку.

Коли людина сильно нервує, у неї виникає непереборне бажання діяти та розділити з кимось емоції, – каже Наталія Ломоносова. – Тому той, хто живе один, буде прагнути на вулицю, щоб з кимось поговорити. Обов'язково два, а краще – три рази на день телефонуйте батькам. Просто так. "Мама, я дзвоню дізнатися, як ти себе почуваєш. Розкажи, як ти переживаєш це все. Як ти заспокоюєшся? Що ти поїла? Які в тебе плани?" Щоб вони знали, що їм точно є з ким поговорити". Віра Романова рекомендує всій родині об'єднатися: "Дзвоніть їм кілька разів на день на стаціонарний телефон. Просто дізнатися, як їх мігрень або біль у колінах. Як поживає їх улюблений кіт і які новини розповіла подруга по телефону. Але телефонуйте саме на стаціонарний. Та інших родичів попросіть. Так вони будуть чекати ваших дзвінків, не виходячи з дому.

Вийти на вулицю для старших родичів зараз – це один з варіантів налякати всіх і змусити приїхати і проводити разом більше часу, – вважає Наталія Ломоносова. – Якщо ви дасте їм відчути, що ви про них дбаєте, що ви про них думаєте, хвилюєтеся, люди у віці заспокояться. Кілька дзвінків на день, точні інструкції: мама або тато, я привожу тобі продукти і необхідні ліки, займаюся платіжками, а ти нікуди не виходиш, зараз ти повністю маєш довіритись мені. У цьому сенсі для них райський час: дитина їм дзвонить, любить, переживає, піклується. Крім цього, потрібно подумати про те, щоб їм було що дивитися і чим займатися. Щоб вони не моніторили самостійно весь простір ТВ або Інтернету, не збирали цей негатив. Домовтеся, на якому каналі або порталі вони будуть дивитися випуск новин – щоб джерело заслуговувало довіри. В інший час – улюблені книги та серіали або телеканал Discovery. Це дуже допомагає заспокоїтися. Щоб людина не знаходилася в тиші, перебувала не в стресі, а в комфортній атмосфері.

У цей час варто подбати не тільки про своїх літніх батьків, бабусь і дідусів, а й про їхнє близьке оточення. Саме похід до тітки Шури, що живе на іншому кінці міста, з метою перевірити, як вона там одна і чи не самотньо їй, може стати головним поштовхом до виходу з дому. Привезіть продукти тітці Шурі, розберіться з її платіжками. Ваша мама чи бабуся буде спокійна – будете спокійніші і ви". Крім того, допоможіть організувати комунікацію між вашими близькими та їх друзями, продовжує Віра Романова: "Їм дуже важливо не втратити це спілкування. Навчіть користуватися Skype або відеодзвінками по Viber і месенджеру. Попросіть дітей або онуків подруги зробити те ж саме. Так вони отримають потрібне спілкування, не виходячи з дому.

Навіть якщо ви виконаєте всі попередні пункти, не факт, що у вас вийде утримати ситуацію під контролем. Люди старшого покоління хочуть дати всім зрозуміти: вони найголовніші, ніхто їм не указ. Одна моя близька знайома ось так виходила: у парк пройтися, попити кави. На третій день дівчина в кіоску, де знайома купувала каву, сказала: "Ідіть додому. Я вам кави більше не продам". Та прийшла додому і поділилася з домашніми: "Напевно, і правда, не буду ходити". Виявилося, що не тільки її діти, а й інші люди вважають, що їй потрібно сидіти вдома. І це спрацювало. Якщо ми всі, люди молодого і середнього віку, візьмемося за наших старих, це спрацює. Бачите на вулиці літню людину – зупиніть, поговоріть, відправте додому, дайте їй зрозуміти, що це не тільки її син кричить на неї хоче, щоб вона закрилася вдома, і не хоче розуміти, як їй важко, нудно і тривожно. Що це важливо для всіх.