Чому пітніють пахви у чоловіків і жінок: поради та рекомендації

Підвищене потовиділення - проблема, з якою стикаються як чоловіки, так і жінки незалежно від віку і пори року. Не всі готові визнати, що підвищена пітливість - це хвороба, вважаючи її нормальною реакцією організму на зовнішні чинники. tochka.net допоможе розібратися чи страждаєте ви гіпергідрозом, дізнайтеся чому потіють пахви, що робити, якщо зайве потовиділення отруює життя.

Гіпергідроз - хвороба, яка розвивається у разі порушення роботи потових залоз. Найбільше їх міститься під пахвами, на долонях і стопах. Потові залози не перестають працювати і постійно виділяють піт, тим самим оберігаючи людський організм від перегрівання. Піт на 99% складається з води, яка випаровується з поверхні тіла, охолоджуючи його. У певних випадках, наприклад, при спеці, активних фізичних навантаженнях, у стресових ситуаціях і т.д. потовиділення посилюється.

Багато хто запитує, чому ж піт так неприємно пахне, якщо це просто вода, яка випаровується з шкірних покривів? Справа в тому, що разом з потом виділяються солі і мікроелементи, а оскільки процес випаровування дуже повільний, то вони служать відмінним середовищем для розмноження бактерій, грибків. Саме вони і стають причиною неприємного запаху, а також бар'єром в особистому і соціальному житті людини.

Гіпергідроз - це не причина, а наслідок будь-якого порушення в організмі.

• постійним (людина пітніє незалежно від пір року, температури повітря);
• сезонним (влітку потіє більше ніж взимку через посиленої роботи потових залоз);
• локальним (сильне потовиділення тільки на окремих ділянках тіла);
• компенсаторним (виникає як наслідок перекриття потових залоз);
• генералізований (інтенсивно пітніє поверхня шкіри на всьому тілі).

Гіпергідроз буває первинним, на нього страждають підлітки в період статевого дозрівання, і вторинним - внаслідок перенесеного захворювання. Слід зазначити, що локальний гіпергідроз найчастіше - спадковий. Через певне анатомічне розташування потових залоз, їх кількості, людина в деяких місцях потіє дуже сильно.

• Порушення в роботі ендокринної системи (хвороби щитовидної залози, цукровий діабет).
• Захворювання нервової системи, стреси.
• Захворювання серцево-судинної системи (ВСД, гіпертонія).
• Інфекційні захворювання (гепатит, туберкульоз).
• Ожиріння, зайва вага.
• Постменопаузальний синдром.
• Вживання деяких лікарських препаратів.
• Зловживання екзотичними спеціями, гострою їжею.

Для виявлення причини зайвого потовиділення, необхідно пройти медичне обстеження в ендокринолога, кардіолога, а також інших фахівців, яких порадить сімейний лікар.

Після виявлення гіпергідрозу як хвороби, його намагалися лікувати різними методами. Лікування може бути консервативним і хірургічним.

• Медичні препарати. Підбираються виключно лікарем, який призначає необхідну дозу ліків. Останні можуть бути на рослинній основі. В протокол лікування гіпергідрозу входять і седативні засоби, що заспокоюють нервову систему.
• Фізіотерапія. Йдеться про стимулювання мозку низькочастотними імпульсами струму (електросон), електрофорезу (постійний струм з іонами лікарських препаратів), лікувальних ваннах, контрастний душ.
• Психотерапевтичні методи націлені на усунення психологічних проблем, які стають причиною підвищеної пітливості. Використовують гіпноз, групову терапію, сеанси індивідуальної психотерапії. Суть методу полягає в тому, що пацієнт повинен навчитися керувати своїми емоціями.
• Ботулінотерапія. На сьогоднішній день один із найбільш ефективних, але дорогих методів лікування гіпергідрозу. Полягає у введенні в шкіру пахв, долонь або стоп препарат ботулінічного токсину типу А. Його дія полягає у перекривання подачі нервових імпульсів до потових залоз. Тривалість процедури - близько 30 хвилин, а ефект від неї залишається мінімум на півроку.

Хірургічне лікування гіпергідрозу передбачає застосування центральних і локальних методів. Найчастіше проводять симпатектомію ендоскопічним способом, а саме здавлюють верхні відділи симпатичного стовбура вегетативної нервової системи. Те місце, де проводили операцію, не потіє, але в 10% випадків спостерігається побічний ефект у вигляді компенсаторного гіпергідрозу (починає потіти в іншому місці). Лікують гіпергідроз і за допомогою лазера, під шкіру вводиться канюля з лазерним променем, який впливає на потові залози поту.

Найдоступніший і недорогий метод впоратися з неприємним запахом - використання дезодорантів і антиперспірантів. Перші - мають специфічний, дуже насичений запах, який здатний "перебити" запах поту. Присутність антибактеріальних компонентів у дезодорантах мінімально або таких там зовсім немає. Дія дезодоранту розрахована на 3 години, він не закупорює потові залози і не перешкоджають виділенню поту.

Активна речовина антиперспірантів - з'єднання алюмінію або цинку. Такий засіб закупорює виходи потових залоз. Краще приготувати антиперспірант самому на основі кукурудзяного крохмалю (60 г), соди (60 г), кокосового масла (3 ст.л.), масла чайного дерева або лаванди (10) к. Засіб потрібно витримати два дні при кімнатній температурі, щоб воно затверділо.

Народних засобів боротьби з пітливістю досить багато. Вважається, що щоденне вживання томатного соку здатне знизити пітливість. Можна приготувати засіб для тіла з соди і лимонного соку, перекису водню, сирої картоплі, яблучного оцту, настою з ромашки.

Дуже важливо дотримуватися правил гігієни, які допоможуть запобігти зростанню бактерій і виникнення неприємного запаху. Йдеться про регулярні водні процедури, видаленні волосся під пахвами, правильне харчування, носінні чистого одягу з натуральних тканин.

Раніше ми розповідали, як відіпрати білу футболку від слідів поту.

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

• Фарбування пахв: дивно чи модно?
• Як позбутися від запаху поту під пахвами: 5 перевірених способів