Учені Гарварда, заскучавши зі своїми товстими книжками, вирішили «піти в народ».
І дізнатися, як живеться людям, які звикли висловлюватись не мовою Пушкіна та Шекспіра, а прадавньою з мов – мовою матюків.
А щоб не збити ноги по дорозі до «народу», вони запросили цей народ, який полюбляє висловлюватися матюками, до своїх лабораторій. 230 осіб у віці від 20 до 35 років залюбки продемонстрували вченим свою здатність обходитися без слів «вельмишановний пане» та «пані», заміняючи їх на більш прості, але такі ж переконливі слова.
Поки «піддослідні» вправлялися в красномовстві, згадуючи матюки від діда-прадіда, вчені копирсалися в їхніх родоводах і сканували їхній стан здоров'я.
І з'ясували: матюки корисні для здоров'я!
Особливо корисні вони, як з’ясувалось, у сімейному житті. І особливо інтелектуальні особистості, схильні не тримати в собі праведний гнів, а одразу ділитися ним із Всесвітом за допомогою добірних матюків, живуть у середньому на 15 років довше.
У їхній крові, як виявилось, гормону стресу – кортизола – значно менше, ніж у тих, хто більше звик у конфлікті оперувати словами «будь ласка» та «перепрошую». А от рівень гормонів радості – ендорфінів – значно вищий. І тому живуть собі любителі матюків довго та щасливо, на відміну від тих, хто все ще вірить у силу доброго слова та розважної поведінки.
Із ученими Гарварда сперечаються езотерики
Про енергетичну сутність матюків можна прочитати мало не в кожній книжці езотеричної спрямованості. Загалом думка езотериків про матюки зводиться до отакого: матюки – ця особлива енергетична конструкція. Це, по суті, удар, який обов'язково досягне мети (сковорідочка, може, й не поцілить, а от слово – ні! Влучить точно в ціль).
Що відбувається в ту мить, коли люди переходять на мову матюків? Якщо це відбувається під час підвищених емоційних навантажень, то той, хто матюкається, знімає з себе частину «брудної» енергії, відправляючи її на адресу близького свого.
Чи стає матюкливому легше? Безсумнівно! Для нього матюки слугують способом розрядки: якщо не вимовить він у відповідну мить потрібні слова – його ж розірве! Тобто матюки в цьому випадку для нього – благо. Не панацея, звісна річ, але з двох бід – менша.
А якщо матюки використовуються в повсякденній мові, поза конфліктом?
Це однаково, що годувати себе та навколишніх мікродозами отрути. Матюки, вимовлені «просто так», втрачають свою «точку застосування». Розряджати нічого. А енергія однаково є. І подітися їй кудись треба. Куди? Частково ця енергія повертається до мовця, руйнуючи його ауру. Частково летить у бік слухачів із тією ж дією.
Матюки «слухача» ранять, буквально пробиваючи в його енергетичній структурі діри. І що культурніша людина, то сильніше їй болить.
Можливо, тому, ті, хто слухав матюки, помирають у середньому на 15 років раніше?