Вікторія Тігіпко: «Заможність для чоловіків - не головне" (фото)

Ім'я Вікторії Тигипка добре відоме в Україні. Успішна бізнес-леді, дружина одного з кандидатів в Президенти України на минулих виборах, мати трьох дітей і просто красива жінка. Наша розмова з Вікторією - про всі сторони її життя.

- Вікторіє, ви давно реалізували себе в бізнесі. Чому ви не залишаєте його?  Що він вам дає?

- Можливість розвиватися. Самоосвіта – надзвичайна важлива для мене умова в будь-якому проекті. Зараз я серйозно зайнялася інтернет-технологіями. Нещодавно ми провели Міжнародний форум «День інвестора – 2010: інтернет-технології й інновації». Масштабний і дуже значущий захід. За інтернет-технологіями – майбутнє! Усіх можливостей інтернету ми зараз навіть не уявляємо! Займатися цим напрочуд цікаво!

- У програмі «Акули бізнесу» – «Українська мрія» ви допомагатиме простим українцям втілювати свої мрії. Це важливий для вас проект?

- Однозначно! В Україні малий і середній бізнес дає лише 17% ВВП, у Європі – 70?. Багато людей бояться зробити ставку тільки на себе, на свій талант. І тим більше значення має допомога тим, хто чітко бачить перед собою ціль і кому бракує для успішного старту правильної поради та фінансової підтримки.

- Ви є президентом Одеського міжнародного кінофестивалю. Звідки така любов до кіно? Чи не хотіли ви в дитинстві бути акторкою?

© Особистий архів

- Ніколи. Коли я була маленькою, моя мама брала мене в кінотеатр – вона дуже любила індійське кіно. Я погоджувалася дивитися це тільки в обмін на подвійну порцію морозива. Мабуть, тоді в мені й розвинулося критичне ставлення до кіно, розуміння, що таке добре, що таке погано. Я не люблю блокбастери, мені просто шкода на них часу. Моє кіно – це артхаус. Це кіно змушує думати, змінює світосприйняття.

- Ви вірите в майбутнє українського кіно?

- Безперечно. Треба шукати талановитих людей і давати їм можливість навчатися.

-  Ви займаєтеся цим?


-
Так. Наприклад, під час Одеського кінофестивалю ми організували Літню кіношколу для всіх охочих, щоб навіть людина, яка не пов'язана з кіно, могла відчути себе актором, режисером.

-  Чи поділяє ваш чоловік ваше захоплення кіно?
© Особистий архів

Вікторія Тігіпко:
Більше, ніж може здаватися. І якщо у нас випадає вільний вечір, ми йдемо на джаз або дивимося хороший фільм. А потім залюбки обговорюємо це одне з одним.

  - Вікторія Тігіпко – хороша господиня?

- Якщо є необхідність, то можу щось нашвидкуруч підпрасувати, навіть підшити – дякувати мамі, навчила всього. Але загалом ця сторона життя – не моя. Чистоту люблю. Пам'ятаю, в дитинстві мама попросила мене вимити підлогу. А потім відсунула стіл, тумбочку… Досі це пам'ятаю - тепер знаю, що таке чисто. Якщо прибирання, то до блиску – дуже люблю чистоту.

- Чи любите ви куховарити?


- Я не хочу витрачати багато часу на кухню. Тому якщо готую, то щось швидке: рибу в печі або салат. Але не олів'є. У нашій сім’ї культ здорової їжі. Роздільне харчування, оливкова олія. Здебільшого риба, м'ясо нечасто. Нічого смаженого, тільки в печі або на парі.

У вашій сім’ї ростуть троє дітей. Чи не сваряться молодші зі старшими? Скільки їм років, до речі?

- Старшому синові 8, дочці 5 і молодшому синові – 2 роки. Як же без сварок? «Гамселять» одне одного на «внутрішньому фронті». Але якщо з'являється хтось ззовні – об’єднуються, стоять стіною!

- Ви строга мама?
© Thinkstock
Я вважаю, що найкраще діти розуміють доброту. Був період, коли я із дітьми поводилася за принципом «ситуація – рішення», тобто ляпанець. А потім зрозуміла – не працює! Працює зворотний принцип: обійняти, поцілувати, вислухати. Дуже всім рекомендую в кризових ситуаціях, яких за день – до десятка…

-  Є чи у вас мрії з дитинства, які ще не здійснились?

Мрії? Я це слово не дуже розумію. Мрія – це щось ефемерне, розпливчасте. Віддаю перевагу слову «мета». Досягла однієї мети – став іншу. Завжди треба бути трохи «голодною» і відчувати, що найсмачніше – попереду.

- Найяскравіший спогад дитинства та найбільше горе маленької Вікторії?


- У мене було хороше дитинство. Я – єдина дитина в сім’ї, найкращий шматочок завжди перепадав мені. Думаю, що мене від махрового егоїзму врятувала вроджена здатність до самокритики.

Своїх дітей не балую. Усі знають: кращий шматочок повинен дістатися мамі, потім – тато, потім діти, починаючи з молодшого. Якщо в будинку бабуся – то найкращий шматочок їй.

Найбільше дитяче горе? Дивитися мультики в поперечному шпагаті. Мама записувала мене на всі секції підряд, зокрема й на гімнастику.
Ще пам'ятаю замкнений на замок холодильник: через спорт мама обмежувала мене.
 
-  Вікторіє, в одному з інтерв'ю ви сказали, що не розумієте вислову «Я не знаю, за що я кохаю». І наголосили, що ви точно знаєте, за що кохаєте свого чоловіка. За що?

© Особистий архів
- За благородство душі та мужність, інтелект і харизму. І, безумовно, іскрометне почуття гумору. Я зрозуміла, що зможу бути поруч із цією людиною самою собою – слабкою й сильною водночас. Бути собою – найважливіше в сім’ї. При цьому не розчинятися в партнері, а доповнювати одне одного.

  - А як щодо заможності чоловіка? Хіба це не один із найважливіших показників його «якості»?


  -
Мені більше подобається поняття «професіоналізм», а не «заможність». На мою думку, це більш цінна якість. Адже гроші можуть приходити різними шляхами. І йти також. А професіоналізм нікуди не подінеться.

-Наскільки важливі зовнішні дані?

  -
Для мене красива людина – це здорова людина. Пивний животик у чоловіка – це пережиток минулого. Людина з такою «фігурою» не може бути здоровою.

Жінка теж повинна зробити все можливе для того, щоб бути здоровою та вродливою. Регулярний догляд за собою обов'язковий! Для цього зараз є дуже багато можливостей, які не потребують багато часу та сил.

Обома руками голосую за спорт. Я прихильниця теорії, що організм почувається молодим і здоровим, якщо одержує по 40 хвилин інтенсивних фізичних вправ 3-4 рази на тиждень. Якщо ні – тіло «в'яне», старіє.

-  Ви займаєтеся йогою?


  -
Так, уже 5 років.

-  У вузол зав’яжетеся?

- Зав'язатися у вузол – це ж не самоціль у йозі, там значно важливі процеси вмикаються – зокрема емоційні та духовні.

-  ЗМІ пишуть, що свій «перший мільйон» ви заробили на ринку металу – дуже жорсткому, чоловічому ринку. Як ви там опинилися?


© Особистий архів
- Мільйон на міді в чушках – це мій улюблений напівжарт. Так, був період, коли я працювала брокером на Українській універсальній товарній біржі. Займалася не лише металом, а всім, на що приходили замовлення.

Але брокером великих грошей не заробиш. Тому я пішла в будівництво. Був такий час в Україні, коли можливості добре заробити під ногами лежали. Тоді Україна впроваджувала європейські стандарти якості, надходило дуже багато великих будівельних замовлень від промислових підприємств. Я працювала як одержима. Мені було 23 роки, я сама на мікроавтобусі возила будівельні бригади на об'єкти. Бувало, спала по 2 години на добу і це здавалося нормою.

Але довго так тривати не могло. Якось мені знадобилося професійне обладнання для усунення хімічних ушкоджень підлоги. Я зателефонувала за кордон у представництво Karcher – світового лідера в цій галузі. Випадкова розмова переросла в тривалу та плідну співпрацю. Згодом я стала найбільшим дилером в Україні, третьою в СНД. Це була ще одна перемога.

- Як ви вважаєте, чи може в нашій країні жінка сама заробити «мільйон»?

Упевнена: може! Я думаю, що грань між професійними якостями чоловіка та жінки повинна стиратися. Жінки (та й чоловіки також, на жаль!) не повинні перекладати свої проблеми на чужі плечі. І навчитися брати відповідальність за своє життя на себе і тільки на себе. Жінки не вийдуть із тіні чоловіків у сім’ї та суспільстві, допоки не повірять, що вони можуть усе самі!

Читай також