Рей Сергєєв продовжує свою розмову (чи вже полеміку?) з жінками про те, наскільки потрібна нам сім’я.
Іноді, задля цікавості (та й через обов'язки автора жіночого сайту) читаю статті в жіночих журналах. І просто диву даюся: за що ж ви, любі дами, нас, чоловіків, так не любите? Щоб не бути голослівним, наведу як аргументи деякі коментарі до моєї статті «А чи потрібна жінці сім’я?»
- МУЖИКИ ВЫ САМИ ДЕГРАДИРОВАЛИ, а нам приходиться, как всегда, все вытягивать на своих плечах…,
- Согласна с тем, что женщины меняются, мужчины - нет. Они вытолкнули женщин на передовую;
- …мужчинам не стоит так уж цепляться за свои переезженные идеалы».
Трапляються й поготів радикальні:
«… любая баба в состоянии без козла прожить не утруждаясь…»;
«…да уничтожать их надо в раннем детстве, лучше бы мужиков вообще не было».
Дівчата, любі, але чому ж ви тоді так рветеся заміж?
Молоді дівчата майже всі емансиповані, впевнені у своїх правах, давно стоять на рівні з чоловіками: і на тракторі вони їздили, і в космос літали, і у футбол грають, і солдатами командують… Войовничий стиль «хакі».
Якщо жінка не є членом Femen, то є феміністкою хоч би латентно.
Перспектива шлюбу породжує у вашій душі протест: (знову цитата з ваших же коментів):
А что же мужчина делать-то будет?».
Так, але чому в будь-якому жіночому журналі обов'язково є стаття про те «Як вийти заміж» або «Як позбутися самотності». Навіщо вам це, якщо ви так зневажаєте чоловіків?
Знаєте, чому так багато нещасних у шлюбі жінок?
Тому що ви апріорі впевнені в тому, що всі чоловіки – сволочі. Поясніть усе-таки, чого ж ви від нас хочете? Який «образ» влаштував би вас на всі сто? Той, який невибагливий у їжі, не зауважує безладу, багато заробляє та просить сексу тільки тоді, коли у вас «не болить голова»?
Тоді беру на себе сміливість стверджувати, що шлюб став для вас просто традицією, даниною стереотипам про «успішність» жінок.
Я помиляюся? Тоді поясните мені: навіщо вам шлюб? Навіщо ви так наполегливо тягнете нас до ЗАГСу? Можливо, офіційний шлюб у XXI столітті взагалі став анахронізмом і час перестати писати та читати статті на тему «як правильно вийти заміж»?
Про бідолашного чоловіка замовте слово!
Дорогі, ніжні та ненаглядні! Та невже вже зовсім нічого цінного у чоловіках не залишилося? Невже й любити нас уже зовсім немає за що? Що ж ніхто й слова доброго на нашу адресу не скаже?
Із таким настроєм, дівчата, моя вам порада: хочете все-таки спробувати й оцінити якості чоловіка, поживіть із ним громадянським шлюбом. Це зараз цілком морально, тим паче, що ваші жіночі права практично ті самі. Зате можна швидко «розбігтися», якщо щось не так.
Та й то: сьогодні чоловік хороший, у фаворі: пристойний бізнес тощо. А завтра, диви, загруз у боргах, усе пішло з молотка, нащо сидіти біля розбитого корита, та ще й його, безталанного, «тягти на своїх плечах»?
Ви ж саме так ставитеся до чоловіків, правда?
Тож годі говорити про кохання!
З такими думками можна говорити про що завгодно, тільки не про це! Справжнє кохання, як відомо, безрозсудне. А оцю здатність – кохати шалено, без оглядки на статус чоловіка, ви, на мій погляд, не лише втратили, а… Боїтеся ви цього – кохати безрозсудно! Це нині немодно, для очей подруг – непрестижно. Але ж ще Пугачова співала:
За то, что только раз в году бывает май,
За блеклую зарю ненастного дня,
Кого угодно ты на свете обвиняй,
Но только не меня, прошу, не меня
Дівчата, годі нас гризти! До заміжжя і після. Не подобаємося – ідіть! Але не гризіть! Набридло.