Представники ЛГБТК+ захищають нашу країну щодня, кожну годину, кожну секунду. Хтось охороняє вулиці, знищує диверсантів та зупиняє ворожі колони, хтось працює в тилу — збирає та сортує гуманітарну допомогу, координує роботу гумштабів або працює в інформаційному просторі, роблячи DdoS-атаки на російські ресурси або виявляючи Telegram-канали з дезінформацією. У когось із них вже є бойовий досвід, хтось узяв у руки автомат уперше з початку повномасштабного військового вторгнення РФ.
tochka.net знайомить тебе із історіями представників ЛГБТК+ на війні.
Олег, квір-персона з Києва:
За 22 дні війни з'ясувалося, що для нормального життя потрібно всього нічого... я звик спати по 4-6 годин на добу, звик засипати в одязі та взутті, що можна спати на холодному бетоні в приміщенні недобудованого паркінгу і при цьому бути щасливим. Без середнього латте та пляшечки пива також можна прожити. Регулярний секс, виявляється, не такий уже й необхідний. До речі, засипати під вибухи ракет справді не важко, якщо ти весь день провів з автоматом у руках та ніс службу стоячи на ногах,— розповів свою історію Олег Kyivpride.
Антоніна Романова, небінарна особа:
Сьогодні вперше тримаємо в руках автомат. Виявилося, що я дуже швидко складаю патрони. Руский воєнний корабель іди нахуй... Моє перше нічне чергування без сирен та вибухів. Але вранці знову почалося. Звикаю до зброї. Без неї почуваюся голою... Не можу нічого творити. Таке враження, що мисткиня всередині мене заснула. До кращих часів,— писала у різні дні Антоніна у своєму Instagram.
Влад, 25 років, представник ЛГБТК+ спільноти:
Як кажуть колишніх військових не буває. 3 роки контракту 2017-2020, брав участь в ООС, здійснив камінг-аут, потім цивільне життя, а зараз ТРО. Щоб бути вільним, закликаю боротися за свободу не лише зі зброєю, а й у цивільному житті. Тримаємося разом за рідну Україну, бо Україна — це свобода. Борімося та поборемо!,— розповів свою історію Олег ГО "Українські ЛГБТ+ військові за рівні права".
Оксана Солонська, медіа комунікаційниця та проектна координаторка КиївПрайду:
Із цими жінками я волонтерю 3-й день на вокзалі. І сьогодні було найкраще 8 Березня за мої 29 років. Кожна з них — прекрасна, сильна, смілива, добра і неймовірна особистість. Я рада, що познайомилася з ними. І рада, що знайшла таких товаришок у час, коли навколо війна. Ті 5-6 годин у день, які я проводжу з ними, дають мені не надію, а впевненість, що з Україною, з нашими містами, з нашими родинами все буде добре. І зараз, і після перемоги,— писала у себе в Instagram Оксана.
Олександр Жуган. Позивний “Єнот”, Київ:
Мені 37 років, 7 з яких ми разом з моїм хлопцем. Він режисер, я - актор і викладач акторської майстерності. До війни працювали разом у декількох проєктах одночасно, 24 лютого мали йти на репетицію. До 24 лютого жоден з нас не тримав зброї в руках. Зараз так само разом в ТРО Києва. В мирному житті ми відкриті, в ТРО поки що живемо за принципом 'не питай - не говори'. Сподіваюсь, це зміниться найближчим часом. Після перемоги на нас чекає величезна робота з ментальної деокупації та деколонізації української свідомості,— розповів Олександр ГО "Українські ЛГБТ+ військові за рівні права"
Іван, представник ЛГБТК+ спільноти:
2015-2018 моя перша війна та контракт ЗСУ по медицині. 2015-2016 зона АТО. А у вільний від війни час я візажист-стиліст по зачіскам, танцюю heels, займаюся проектним менеджментом. Іван. Квір нації! Смерть ворогам!,— розповів про себе наш захисник.
Борис Хмілевський, ЛГБТ+ активіст, ГО "Мережа параюристів":
Настав той вирішальний момент нашої історії, коли єдиний та ефективний спосіб захисту прав людини, це не тренінги та конференції, а автомат та армія. Дуже символічно, що піти добровольцем, мені вдалось на день добровольця. Це була вже 4-та за рахунком спроба і перша успішна. Все буде Україна!,— писав у своєму Instagram Борис.
Нещодавно ми писали про те, що не можна обговорювати і чому під час війни.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: