Беручись за цю статтю, я хотіла зателефонувати психологу, погортати розумні книжки, наморщити чоло та видати щось дуже розумне й дуже конкретне. Щось на зразок: «Сумуєш? З'їж оранжевий фрукт».
Але в останню мить зазирнула в редакційну пошту й знайшла там оце чудо: дуже добрий, чистий, можливо, трохи наївний текст однієї з наших читачок.
Дуже дякую тобі, дівчино Аліно! Ми публікуємо сьогодні твій текст як найщиріше побажання всім нам. І ми дуже сподіваємося, що той невідомий «Коооость», якому ти пишеш, тебе почує.
«Знаєш, останнім часом натхнення писати приходить до мене слідом за не дуже хорошими подіями…сумно, але я однаково пишу.
«Кооооость, ти зачепив сьогодні дуже важливу для мене тему: Новий рік. Кажеш, ти в депресії? Гадаєш, через Новий рік?
Розберімося з цим разом?
Так, стало холодно… І немає більше на вулиці цих яскравих барв. І сонечко вже не так яскраво світить, і день стає зовсім коротким.
Але подумай: а в яку пору року можна всю суботу провалятися в ліжку, загорнувшись калачиком під ковдрою? Одягти теплі плетені шкарпетки, налити велику кухоль чогось смачного та солодкого, почитати улюблену книжку, подивитися стару комедію, або просто провалятися весь день в обіймах коханої людини.
Просто помовчати… Адже це так класно, коли можна нічого не говорити, але розуміти одне одного. Насолоджуватися кожним дотиком, кожним вдихом і видихом коханої людини. Коли від кожного удару її серця тобі стає так добре й тепло усередині, що метелики в животі починають свій танець…
А коли приходить неділя
Уяви собі: неділя, ранок. Ти випиваєш чашку гарячого чаю з лимоном, одягаєш шапку, рукавиці на гумці й теплий колючий шарфик. Береш санки, відчиняєш двері під'їзду, робиш перший крок… Ви біжите на гірку, катаєтеся на санках, валяєтеся в снігу, ліпите сніжних ангелів, граєте в сніжки, ліпите снігову бабу… Та й просто борсаєтеся в снігу і від цього одержуєте таааакий кайф!
Надвечір втомлені, але задоволені повертаєтеся додому, щоб грітися, разом грітися…..
Скоро ялинки з мандаринами почнуть продавати
Починає смеркати, під ногами скрипить сніжок, місто освітлюють мільйони лампочок, сніг виблискує, а уздовж вулиці продають ялинки та мандарини. І запах цей перемішується й переносить тебе далеко в дитинство. Туди, де немає проблем, де добре й затишно.
Розумієш, Новий рік - це єдине свято на всій планеті, яке стосується кожного та яке люблять усі.
Та й не це головне. Головне: саме в цей час усі чекають дива.
Не чекайте дива, дивуйте самі!
Якщо віриш, якщо сподіваєшся всім серцем, якщо починаєш радіти кожній дрібничці, то дива трапляються одне за одним. Повір: ти сам не помітиш, як тебе охопить щастя. Тільки ти його не бійся, не відлякуй його, не жени...
Розумієш, Новий рік – це ж очікування, коли серце в тебе то біжить до дива, то зупиняється. Не заважай йому, будь ласка, воно вже доросле, нехай саме вирішує.
Тож поясни мені, як можна не любити цього свята? Як можна сумувати в цю пору?
Мені так хочеться вирвати тебе з цієї надуманої депресії! Узяти за руку й тягти, тягти, і кулачками в груди, щоб розбудити тебе!
Ти сам вигадав це слово!
Костю, я розумію, не моя ця справа, зовсім не моя! Але прошу тебе: обернися навколо, подивися як усе казково! Не пропускай цих миттєвостей щастя.
І ще, Хвостику, тобі дуже личить усмішка!»