Пройшла перша декада грудня. У попередні роки ми в цей час вже на повну силу готувалися до святкування Різдва та Нового року. Але не цього разу. Через широкомасштабне вторгнення РФ українці працюють без додаткових вихідних, а відповідно, майже без свят. Та й регулярні російські обстріли не додають веселого настрою. Тому в українців виникають суперечки, чи варто святкувати Різдво та Новий рік, прикрашати оселі, міста та збиратися з близькими. Думки традиційно розділилися: деякі вважають, що "не на часі", інші ж бачать навіть у невеликому святкуванні позитив і можливість трохи перезавантажитися та провести час із рідними. Як бути — відмовляти собі у святкуванні до перемоги чи дозволити сімейну зустріч, tochka.net розповіла психологиня Анна Фесенко.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Відкладене життя: що це такеНа жаль, у зв’язку з війною багато наших співвітчизників живуть за сценаріями відкладеного життя та самозаборон. Так, для цього у всіх є суттєві причини, та й загальний емоційний фон українців цьому цілком сприяє.
Багато хто вважає: "Зараз не на часі, а от закінчиться війна — і буде більше можливостей", "У людей таке горе, а я буду святкувати?".
Подібні думки й переконання людина вважає нормою. Супутники таких сценаріїв — почуття тривоги, провини, самокритика, осуд інших людей, які собі дозволяють те, що ми собі заборонили.
Але що таке відкладене життя? Це життя, яке поділяється на три періоди:
- Очікування (тривалий час).
- Досягнення (короткий період часу).
- Винагорода (справжнє життя, яке має колись бути).
І людина немов би зависає на тривалий час в періоді очікування. Вона вважає, що повноцінне життя можливе тільки у майбутньому, після настання певних подій, і зараз вона не має на нього права.
Це виживання в умовах як реальних перепон, так і самозаборон. Це жертовна відмова від святкувань, розваг чи інших дій, що сприяють емоційному підйому — задоволенню, радості, все заради мети коли-небудь змінити життя на краще. Зараз всі ми чекаємо на перемогу України і вважаємо, що справжнє, повноцінне життя можливе лише потім, а нині нам потрібно жити в іншому режимі. Але також ми маємо розуміти, що ставку на це робити не варто, оскільки буде ще післявоєнний період із певними викликами для нас. Життя вже ніколи не буде таким, як раніше, і ми маємо вчитися жити по-новому. І розуміти, що нове життя за певного світогляду, здобутих навичок і набутої мудрості може бути кращим за колишнє.
Людина свідомо відмовляється від основних аспектів здорового життя — радості та інших приємних емоцій, без яких наше життя в умовах постійного стресу стає ще тяжчим. Ресурси нашого організму та психіки не безмежні, і якщо не дозволимо собі хоча б іноді позитивні емоції — ми можемо отримати негативні наслідки як для фізичного здоров’я, так і психічного.
Ми можемо обмежувати себе в багато чому, але чи допоможемо комусь у такому стані більше, ніж коли будемо здоровими, у своїй силі та ресурсі?
Біль кожного українця — це наш спільний біль, але ми маємо жити далі й бути прикладом для своїх дітей, для інших людей, показувати своїм прикладом, що в найскладніших ситуаціях у нас є приводи для чогось світлого та радісного. Життя різне, але коли фокус уваги направлений не тільки на негатив, а й на радісні моменти, простіше проходити важкі ситуації та успішно долати їх.
Та чи варто відзначати зимові свята?Психологиня Анна Фесенко вважає, що кожна людина відповідає за свій емоційний стан і потрібно навчитися в будь-якій ситуації, при різних обставинах життя, шукати хоч маленький привід для позитивних емоцій. Це важливо.
І таким приводом для нас зараз можуть бути новорічні свята. Підготовка до свят — чудовий ритуал, спілкування в колі близьких людей, радість дітей, які чекають на ці свята і подарунки. Це все те, що робить наше життя не існуванням і виживанням, а дійсно життям за будь-яких зовнішніх обставин.
І ми маємо жити, дарувати собі й особливо дітям свята попри всі негаразди війни. Й робити все, щоб щодня бачити хоч маленький привід для радості.
Раніше ми розповідали, коли святкувати Різдво.
ЧИТАЙ ТАКОЖ: