Що для тебе означає твоя професія − покликання, стиль життя чи спосіб заробити грошей? Сьогодні, 6 червня, ми святкуємо День журналіста. На честь цього свята редакція вирішила поділитися з тобою, нашим читачем, що для нас означає бути журналістом, розповісти про свої дитячі мрії (які не завжди мають щось спільне з реальністю), а також повідати пікантні подробиці з нашої "кухні". Занурся на декілька хвилин у думки журналістів, буде цікаво та несподівано!
Крижановська Іванна
Ким я тільки не мріяла стати в дитинстві: і вчителем, і сторожем, і космонавтом. Але найважливіше − це те, що зараз я можу з упевненістю сказати, що я щаслива працювати разом з командою молодих журналістів, які надихають щодня не тільки мене, а й багатомільйонну аудиторію.
Ми разом змінюємо контент нашого сайту для наших читачів, ми прагнемо бути інформативними, корисними і соціально відповідальним.
Я рада, що наш колектив − це команда мрійників і великих професіоналів, які люблять свою професію.
Іваненко Анна
"Ань, ти що? Журналістика ж – вічне відрядження. Навіщо тобі це все треба?", – кричали мені друзі, коли дізналися, що я влаштувалася на свою першу серйозну роботу в одне з київських інформаційно-аналітичних видань.
Частково це дійсно правда, тому що медіа зобов'язує тебе залишатися на зв'язку і стежити за новинами 24 години на добу 7 днів на тиждень. У минулому році в моєму житті стався переломний момент і переоцінка. Я на практиці дізналася, що означає фраза: "Хто перший встав, того і... трафік". На жаль, цього навчило горе в сім'ї однієї відомої російської співачки.
Але в будь-якій професії є різні боки, і позитиву в журналістиці все одно більше. Я абсолютно щаслива людина, тому що у мене: а) улюблена робота в крутому українському ресурсі б) можливість однією з перших дізнаватися ту чи іншу інформацію; в) щоденне спілкування з цікавими людьми. Тому якби мене запитали, що хочу змінити в своєму житті, то, безсумнівно, все б залишила як є.
Ольга Асатрян (Княжевич)
У журналістиці, як і в кожній роботі, буває рутина, коли заходиш у якийсь глухий кут, пробуксовуєш і не маєш сил вирулити назад. Коли слова губляться, плутаються, збиваються у купу нескладних думок, та ще й пальці промахуються повз клавіш. Коли треба працювати, а не хочеться, дедлайни горять, а не можеться, треба диміти в усі труби, а тобі хочеться нюхати квіточки і дивитися на хмари у небі...
Хмари... хмари. Хмари! Журналістика - це така професія, коли ти здатна черпати сили у всьому, навіть літаючи у хмарах. І ти розштовхуєш у бік раптово задрімалу Музу, підхоплюєш її за лікоть і тягнеш за собою вгору - нікуди не дінеться, по дорозі прокинеться! А ти вже купаєшся у свіжості думок, поспішаєш їх наздогнати і сама собі дивуєшся, звідки вони беруться, що за творчий імпульс, що за скажений темп пальців по клавіатурі!
Ось він - променистий потік! Неначе потрапив у ритм галопуючого коня (знову я про свої коні!) і вже не вилетиш із сідла на повороті. Ніби й не ти залежна від слів, а вони покірні твоєму велінню - куди повернеш, туди і поллються. І ти пропускаєш через себе величезний потік інформації, а видаєш цінні ідеї і думки, оформлені твоїми словами - як обрамлення каменів в шикарну оправу. І твої розповіді виходять привабливими, рецепти - смачними, твої поради полегшують життя не тільки на папері, але цілком реальним людям, твоїм друзям, твоїм читачам. І ти отримуєш справжній кайф від роботи, тому що вона збігається з твоєю улюбленою справою.
Герасименко Валерія
Як і більшість, в ранньому дитинстві я мріяла стати актрисою, а ще краще - співачкою: одягала довгу руду бабусину шубу, підбори, фарбувала губи в червоний колір і уявляла себе на найбільших концертних майданчиках світу. Пізніше бачила себе виключно бізнес-леді, демонструючи мамі з татом швидкість набору тексту)) Але як тільки я стала дивитися на життя усвідомлено, відразу для себе вирішила: хочу бути журналістом! За 7 років наші з журналістикою стосунки стали більш ніж серйозними, ми дійсно знайшли спільну мову. Звичайно ж, як і у всіх пар, у нас іноді бувають побутові конфлікти, такі як: помилки, низька якість фоток, банальний брак часу і, ніде правди діти - поганий настрій. Але, незважаючи ні на що, спільними зусиллями ми знаходимо вихід з будь-якої ситуації, адже розуміємо, що один без одного не зможемо. А спільний результат для нас - найкраща мотивація і далі крокувати по життю разом.
Кіра Гіржева
У дитинстві, коли всі дівчатка мріяли стати принцесами, актрисами і Ксеною, принцесою-воїном, я, дивлячись, як багато працюють батьки, мріяла лежати цілий рік на пляжі і слухати шум хвиль. Живучи на півдні, місцеві пляжі років до 10 мені набридли, і я зрозуміла, що географію потрібно розширювати - а значить, я буду подорожувати. Прочитавши безліч книг про далекі країни, надивившись серіалів з чудовими видами Ріо, я подумала, що втрачати час на побудову кар'єри в майбутньому не буду, а просто вийду заміж і буду подорожувати з чоловіком. А оскільки в дитинстві я дуже часто закохувалася то в сусіда, то у Влада Ставшевського (прости, Господи), то в репера Емінема, зрозуміла, що 1 чоловік мені швидко набридне і я вийду заміж 4 рази. Зараз мені 26, і багато що змінилося: заміж я не збираюся зовсім, а півроку тому я поміняла віддалену роботу з ноутбуком на пляжі під той самий шум хвиль на офісне життя. І все виявилося не так погано з однієї причини: я - журналіст. Я знайомлюся з величезною кількістю цікавих людей, буваю на наймасштабніших заходах, беру інтерв'ю у тих людей, які є кумирами для мільйонів українців і подорожувати я тепер можу в прес-турах, тому що моя спеціалізація - travel. Мене не напружує, що тепер я встаю о 8 ранку, тому що знаю, що на роботі мене чекає прекрасний колектив, день принесе мені багато цікавого і нового. І не напружує навіть те, що на потенційних 4 чоловіків немає часу, тому що я точно знаю: якщо ти любиш те, чим займаєшся - ти абсолютно точно будеш щасливим.
Анастасія Барська
Знаєте, бути журналістом, це коли ти точно знаєш, що будеш робити з ранку і до вечора (в моєму випадку). Твоєю рутиною стане: написання матеріалів, пошук тем і цікавих новин, спілкування з колегами, відомими людьми і друзями (коли начальство не бачить). Але найприємніше, коли ти не знаєш, де ти проведеш свій вечір або вихідні. Концерти, кіно, виставки, тижні моди... Завдяки своїй роботі я завжди перебуваю в оточенні яскравих подій і цікавих людей. Ось від цього я отримую нереальне задоволення, нехай і доволі часто не досипаю !;)
Катя Палієнко
Той факт, що я стала журналістом - це абсолютна воля долі і випадкових (але щасливих) обставин. Закінчивши факультет міжнародної економіки, я мріяла про кар'єру у великій міжнародній компанії. Опинившись там, вже через рік втекла писати статті, брати інтерв'ю і працювати у найбільш творчому середовищі. Для мене моя професія - це можливість бути собою і займатися улюбленою справою.
Майя Габрук
У дитинстві я мріяла багато ким бути, особливо хотілося подорожувати. Дуже не любила дивитися новини і писати твори, ну дуже... Одного разу побачила шоу ''Танцюють всі'', де брав участь Олександр Лещенко. Мені настільки сподобалося, що я захотіла колись з ним познайомитися... І ось, так склалася доля, що одним із перших артистів, у кого я брала інтерв'ю - виявився він...
Ксенія Бурлака
Ця історія про те, як вищі сили допомагають тобі не помилитися. Напевно, років з 13 я мріяла стати письменником. Пам'ятаю, я складала вірші, писала прозу, вигравала різні шкільні конкурси. У 11 класі пішла на підготовчі курси, щоб вступити на філологічний факультет і вивчати літературну майстерність. Але сталося так, що мої батьки, під тиском своїх знайомих, раптом вирішили, що письменник - це не професія, а хобі, а мені потрібно поступати на економічний. Вони обіцяли, що після закінчення вузу мені допоможуть з хорошою роботою і все буде чудово. У травні, якраз перед вступом мені довелося зламати свою волю і повністю змінити напрям майбутнього життя. За мій вступ було домовлено, але за збігом обставин на другому етапі я провалилася, і мені повідомили що "все, нікуди ти не вступила, не пройшла конкурс". Я була в паніці. Але раптом на очі потрапило оголошення про те, що в одному з київських університетів журналістики продовжили прийом документів на вступ. За годину до закриття комісії я подала свою заяву, вступила і через шість років закінчила цей університет з червоним дипломом. Тепер я журналіст, копірайтер і письменник в одному флаконі. Обожнюю свою професію і шалено щаслива, що в той ключовий момент збігу неприємних обставин подарували мені шанс стати тим, ким я є сьогодні! Для мене журналістика - це творчий політ і калейдоскоп нових знань, спілкування з цікавими людьми і діалоги з музою.
Cартанія Марія
Мріяла бути вчителем молодших класів, але пошкодувала дітей, а не дорослих. Потім вирішила, що хочу в журналістику. Журналістика - це можливість робити те, що дійсно цікаво і важливо. Можливість бути корисною для суспільства.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі