Людині в житті не вдається обходитися власними силами. І присутність поруч іншої людини може бути водночас бажаною та нестерпною.
Що таке сором і звідки він береться
Перший прояв подвійності таких переживань помітний уже в ранньому дитинстві. Дитина радіє появі матері та кокетливо ховається з появою незнайомої, але цікавої людини.
Звісно, нам складно поцікавитись у дитини, що вона в цей час відчуває. Але схожі за зовнішніми проявами стани ми відчуваємо в дорослому житті, коли бентежимося. Нам водночас приємна чиясь увага і часом надлишкова – хочеться зменшити її концентрацію. Тому ми опускаємо очі, починаємо щось м’яти в руках.
Такі відчуття залишаються приємними рівно настільки, наскільки людина цю увагу вважає адекватною для своєї персони. І зовсім інші відчуття виникають, коли реакція іншої людини не зовсім відповідає нашому уявленню про себе. Так само ми реагуємо, якщо хтось відзначає, що ми вчинили або збираємось вчинити щось таке, що нам самим здається неналежним.
Це почуття, які супроводжують нашу негативну оцінку себе. До обличчя приливає кров, частішає серцебиття, починає тремтіти голос – це тілесні ознаки виникаючого сорому.
Сором – корисне почуття як регулятор нашої відповідності-невідповідності образу себе, який для нас важливий і цінний. Однак такі переживання часто є причиною блокування подальшої активності, діяльності та бажання в чомусь брати участь. Людині некомфортно, зокрема якщо хтось є свідком таких реакцій.
А якщо сором назвати страхом?
Страх публічних виступів є однією із найпопулярніших ілюстрацій такого стану. І справді, простіше допустити в себе наявність страху, ніж сорому. Із ним простіше справлятися, простіше знаходити шляхи підтримки. Але це, мабуть, не зовсім правильний шлях у дослідженні причин власного дискомфорту.
Адже, за фактом, на сцені нашій безпеці нічого не загрожує (якщо не йдеться про подібну ситуацію, яка сталась з героїнею Вітні Х'юстон у кінострічці "Охоронець"), отже, щось інше змушує нас ціпеніти при виході "на люди".
Сором чи страх?
Якщо припустити, що нас анестезує те, що ми не знаємо, як нас сприймуть інші люди, чи повірять нашій справжності, чи зацікавляться, то ми відчуваємо зніяковілість або сором. Різниця цих почуттів у тому, що від зніяковілості ми можемо одержати задоволення, насолодитися прийнятним рівнем збудження й у результаті залишитися собою задоволеними. У ситуації сорому все складніше.
Якщо ми не дуже віримо в те, що робимо, некомфортно почуваємося в тому образі, у якому представляємося, не вважаємо себе гідними займати це місце або попросту намагаємося обдурити "глядачів" нам буде дуже складно залишатися з приємними почуттями від події. Захочеться, швидше за все, "провалитися крізь землю".
Що допоможе впоратися зі зніяковілістю
1. Допомогти побороти зніяковілість може близька людина, перед якою не доводиться грати якусь непосильну роль. Адже впевненість у тому, що нас приймають такими, якими ми є насправді, підтримує.
2. Для себе треба виявити реальну цінність своїх якостей, без перебільшення.
3. Треба знайти сфери життя, в яких твоя самореалізація приносить радість і задоволення, а не змушує чинити насильницькі дії над собою.
4. Конкурувати слід в тому, що виявляється посильним.
5. Не варто обіцяти те, що мало співвідноситься із твоїми здібностями та зусиллями.
6. Звертайся по підтримку до близьких, не знецінюй власні досягнення.
7. Визнай власну недосконалість.
Читай також
Урок психоаналізу: позбуваємося "невезучих" стереотипів
Тайм-менеджмент: за скільки тебе навчать усе встигати
Як не попастися на обіцянки роботодавця
Прокрастинація: виявляється, звичайна лінь – це хвороба
Телефонуй цілодобово, якщо тобі потрібна термінова психологічна допомога психолога.
Пройди безкоштовно тест від психолога онлайн і дізнайся про себе все!
Більше порад з психології читай на сайті therapist.com.ua
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі