Дитяча істерика: як реагувати батькам

Всі батьки раніше чи пізніше опиняються в ситуації, коли, начебто, 5 хвилин тому спокійна, дитина несамовито кричить, плаче і катається по підлозі. І Ніби, розумієш, що не варто на таке реагувати, але хочеться розуміти, як скоріше вирішити проблему тут і зараз і по можливості не допускати повторень в подальшому.

Якщо у дитини вибухнула істерика, в першу чергу, не потрібно лякатися, і тим більше відчувати себе винними. Це - знак, що малюк дорослішає і виробляє способи взаємодії зі світом і з оточуючими людьми.

Найважче для батьків в момент дитячої істерики - тримати себе в руках. Ще потрібно завжди пам'ятати, що відмовляти дитині в чомусь - цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Так що "піддаватися" настільки емоційно вираженим вимогам дитини не рекомендується.

Просто обійміть дитину і скажіть спокійно: "Все в порядку, ти просто дуже засмучений. З будь-ким таке буває". Якщо це викличе додаткове роздратування дитини, то так само спокійно скажіть: "Коли ти заспокоїшся, ми з тобою поговоримо, а так я не розумію", - і відійдіть убік, даючи зрозуміти, що ви не станете слухати крики і дивитися на бурхливі рухи.

Отже, найпростіший і найскладніший "рецепт" (але і найкращий!) - не звертати уваги на емоційний вибух дитини. Стійте спокійно і чекайте, коли скінчиться істерика.

Якщо ж істерики увійшли в звичку, це може означати, що дитина навчилася таким чином добиватися своєї мети. Швидше за все, вона зрозуміла, що так ви йдете на поступки: купуєте солодощі або іграшки або дозволяєте не лягати вчасно в ліжко. Тому батьки повинні мати на увазі, що, поступаючись цим істерикам, ви поступаєтеся бажанням, яке з тих чи інших причин не збиралися виконувати, і сприяєте тому, що істерики стають звичкою.

Не можна висміювати дитячі істерики, ні тим більше карати за них дитину. Найскладніше для батьків в подібній ситуації - це зберегти контроль над собою. Так що якщо вам вдасться тримати себе в руках, ви подасте своєму малюку хороший приклад самовладання, гідний наслідування.

Коли істерика в дитини пройде, не заводьте про це розмову. Якщо метою такої поведінки був шантаж, то дитина зрозуміє, що не домоглася мети.

Коли "спектакль" закінчиться, ви повинні поводитись так, як ніби нічого не сталося, ніяк не коментуючи подію і даючи малюку можливість знову заслужити вашу прихильність. Якщо ви витримаєте таку напругу і будете неухильно слідувати цьому правилу, через певний час ви помітите, що ваш малюк влаштовує істерику все рідше і рідше.