Склеродермія: симптоми, причини і лікування

Склеродермія - це одне з найбільш небезпечних системних захворювань сполучної тканини, в основі якого лежать порушення кровообігу в найдрібніших судинах (капілярах), відкладення колагену в шкірі, а пізніше й у внутрішніх органах на тлі імунних порушень. Білок колаген робить шкіру щільною, відбувається практично її «затвердіння», як при рубцевих змінах. Жінки страждають цим захворюванням в 5-7 разів частіше за чоловіків, середній вік дебюту склеродермії - 30-60 років.

Склеродермія має дві форми перебігу: осередкову і системну. У першому випадку уражається тільки поверхня шкіри і тканини, що розташовані в місці розвитку захворювання і під ним (формується осередок). Ознаками осередкової форми є утворення бляшок або ущільненої смуги. Системна форма склеродермії поширюється з високою швидкістю по всьому організму і шкірі, в результаті чого з'являється печія, підвищення артеріального тиску, утруднене дихання та інші різноманітні симптоми. Справжня причина склеродермії остаточно не встановлена. Вважається, що захворювання пов'язане з порушенням роботи імунної системи, хоча причинами може бути і сильний стрес, переохолодження, різні травми або прийом деяких препаратів. Захворювання трапляється рідко, і в основному має осередковий характер.

Причини розвитку склеродермії

Певне значення вчені надають генетичним порушенням імунної системи, які під впливом несприятливих зовнішніх факторів і викликають розвиток хвороби. Основними сприятливими факторами є:

- Вірусні та бактеріальні інфекції;

- Хронічні захворювання ендокринної та нервової систем;

- Алергічні захворювання;

- Емоційні перевантаження;

- Часте перебування на холоді;

- Робота, пов'язана з вібрацією, впливом шкідливих хімічних речовин (органічних розчинників, вінілхлориду);

- Прийом деяких лікарських препаратів (Блеоміцин та інші).

Під впливом несприятливих факторів в організмі відбувається збій - запускаються аутоімунні механізми (клітини імунітету вважають «ворогами» свої власні клітини шкіри та інших органів, в яких є схожа тканина). Це викликає надмірне вироблення білка сполучної тканини - колагену. Оскільки сполучна тканина є і в складі стінок судин, патологічні зміни виявляються і в них: потовщення внутрішньої судинної оболонки, спазм судин, результатом чого стає застій крові в судинах, підвищення її згортання, утворення тромбів (закупорка судин кров'ю, що згорнулася) - медицина такі порушення називає синдромом Рейно. Ключова роль у розвитку захворювання відводиться саме аутоімунним реакціям, які викликають наростання проявів захворювання і погіршення стану.

Симптоми склеродермії

Особливих ознак, що характеризують саме склеродермію, немає, крім ущільнень на поверхні шкіри. У першу чергу, уражаються кисті рук з подальшим поширенням на всю поверхню тіла. При ураженні внутрішніх органів з'являються симптоми, що характеризують порушену працездатність певного органу. Склеродермію поділяють на гостру, підгостру і хронічну стадію, остання протікає досить активно.

Симптоми склеродермії на початковій стадії можна сплутати з симптомами яких інших захворювань, аж до застуди. Спостерігається підвищення температури тіла, загальна слабкість і погіршення самопочуття. Хворий дуже швидко втомлюється, його періодично кидає то в жар, то в холод.

• ЧИТАЙ: Лікування міоми матки

Потім починається ураження шкірних покривів. На тілі людини з'являються плями, які з часом ущільнюються і перетворюються на бляшки. Поступово бляшки збільшуються в діаметрі, вся шкіра хворого покривається ними, стає настільки щільною, що людина відчуває труднощі при русі. Пропадає міміка обличчя, костеніють пальці.

Хворі на склеродермію також скаржаться на серцеві болі, почастішання ритму серцебиття, задишку. Через хворобливі зміни кровоносних судин розвивається серцева недостатність. Можливе також утворення вади серця.

Але основними симптомами залишаються такі:

- Ураження шкіри, опорно-рухового апарату і абсолютно всіх внутрішніх органів, бо кожен з них складається зі сполучної тканини.

- Погіршення чутливості пальців рук і ніг, їх оніміння і похолоднішання.

- Омертвіння ділянок шкіри, що призводять до гангрени.

- Обличчя хворого стає ніби маскою, яка має колір слонової кістки.

- Обмежується рухливість судин, і як наслідок - поява болю в пацієнта.

- На шкіри верхніх і нижніх кінцівок з'являються червоні цятки, так звані "судинні зірочки", вони являють собою ділянки розширення капілярів.

Діагностика склеродермії

Діагностують захворювання різними методами дослідження, що підтверджують розвиток патологічних змін у шкірі та інших органах і системах

Діагностика склеродермії починається з лікарського огляду і аналізу крові. Результати останнього можуть допомогти у вчасному виявленні захворювання. Так, при склеродермії під час проведення аналізу крові хворого спостерігається збільшення швидкості осідання еритроцитів (в бланку це називається ШОЕ). Також спостерігається підвищений вміст в плазмі крові таких складних білків, як серомукоїда і фібриногену.

При склеродермії у хворого виявляється анемія, ураження клітин кісткового мозку і порушення роботи сечостатевої системи. Для діагностики лікарі також вивчають капіляри на слизовій оболонці нижньої губи і на шкірі нігтьового ложа (розташоване під нігтьової пластиною).

Лікування склеродермії

Лікування захворювання направлено на профілактику серцево-судинних ускладнень і усунення змін шкіри і внутрішніх органів. Призначає лікування лікар за результатами обстежень.

Слід пам'ятати, що вилікувати склеродермію складно, а тому й процес лікування дуже тривалий. Але не варто впадати у відчай, краще максимально сконцентруйтеся й доведіть процес лікування до кінця.

Загальні рекомендації:

- Уникати тривалого перебування на морозі, контакту з холодною водою, вібрацією, хімікатами;

- Уникати психоемоційних стресів;

- Зменшити перебування на відкритому сонці;

- Носити теплий одяг, термобілизну, рукавиці замість рукавичок; відмовитися від паління і вживання кави.

Медикаментозне лікування:

Склеродермія лікується гормональними препаратами, що пригнічують запалення (глюкокортикостероїдами), судинорозширювальними препаратами, включає фізіотерапію, а також засоби, що чинять вплив на проникність судин.

Лікування призначається індивідуально, це залежить від перебігу, форми, а також ступеня ураження захворюванням. Найефективнішими судинорозширювальнимизасобами є Галлопаміл, Верапаміл, Ніфедипін, Нікардипін, Амлодипін, Ісрадипін та інші.

Ефективність лікування судинних симптомів склеродермії збільшується при засосуванні засобів, які розріджують кров - антиагреганти (Гінкго білоба, Ацетилсаліцилова кислота, Дипіридамол, Пентоксифілін, Тиклопідин), а також препарати, що порушують згортання крові (Еноксапарин Натрію, Аценокумарол, Гепарин Натрію, Варфарин,).

Для лікування "тужавіння" шкіри використовується препарат D-пеніциламін, який пригнічує розвиток фіброзу, порушуючи утворення колагену.

Хворим необхідно берегти своє обличчя, руки, вуха від холоду, а також уникати переохолодження. Важливим моментом у лікуванні є збалансована дієта, відмова назавжди від алкоголю та куріння, підтримка в нормі ваги, уникнення перевтоми, впливу вібрації, стресових ситуацій. Осередкова інфекція лікується антибіотиками.

У комплексному підході до лікування потрібні методи фізіотерапії:

- Сірководневі ванни;

- Ультразвук;

- Аплікація парафіну та озокериту;

- Струми Бернара;

- Лікувальні грязі;

- Діатермія;

- Застосування йодистого калію;

- Електрофорез лідази.

Корисно застосовувати:

- Лікувальну гімнастику;

- Масаж.

Лікування склеродермії народними засобами

Як допоміжний засіб при різних формах захворювання корисно використовувати різні народні рецепти. Лікування склеродермії народними засобами передбачає застосування збору з рівних частин медунки, споришу і польового хвоща. Ці рослини містять кремній і кремнієву кислоту - речовини, що мають властивість підтримувати імунну систему організму і сприяти розвитку сполучної тканини.

Для приготування відвару 1 чайну ложку збору потрібно залити склянкою води і прокип'ятити на водяній бані протягом 15 хвилин. Залишити настоюватися на півгодини і приймати по 1/3 склянки за півгодини до їжі або через годину після їжі, тричі на день.

Загоєнню тріщин і виразок на руках допомагають відвари кори дуба, любистку, кропиви у вигляді примочок, пов'язок і теплих ванночок. Відвари для зовнішнього застосування готуються з розрахунку 3-4 столові ложки подрібненго рослинного засобу на склянку води.

На уражені місця можна накладати компреси з соком алое чи іхтіоловою маззю. Ефект особливо помітний, якщо попередньо попаритися в лазні.

Наведемо інший простий рецепт для зовнішнього застосування. Вам знадобиться цибулина середнього розміру, яку потрібно спекти в духовці, а потім дрібно нарізати. Столову ложку нарізаної цибулі залийте 2 столовими ложками кефіру і 1 чайною ложкою меду, ретельно перемішайте. З отриманою сумішшю на ніч 4 рази на тиждень робіть компреси, і скоро ви помітите позитивний результат.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!