Світлана Островська — перший головний редактор Cosmopolitan Україна, шеф-редактор Видавничого дому "Інтернешнл Медіа", головний редактор жіночого журналу WELLNESS, журналіст, поет, композитор, автор і виконавець власних пісень. В ексклюзивному інтерв'ю Світлана розповіла про сучасну жіночу журналістику, про те, чому вирішила стати співачкою і про творчі плани.
Світлана, ви весь час працюєте в жіночих виданнях — «Наталі», були головним редактором Cosmopolitan Україна, зараз очолюєте жіночий журнал WELLNESS. Що вас приваблює у жіночій пресі?
Насправді вже нічого. Жіноча преса ходить по колу і мусолить одні й ті ж теми з місяця в місяць, з року в рік. Тому мене набагато більше приваблюють літературно-художні, публіцистичні, науково-популярні журнали. Яких, на жаль, у нашій країні практично немає. Це якщо говорити про журнали. Взагалі, я люблю книги, але на них, на жаль, катастрофічно не вистачає часу. У мене завжди в новорічних планах стоїть пункт «Читати одну книгу на тиждень» і завжди він не виконується.
Зараз величезна кількість інформації. Як людина, що постійно працює з інформаційним потоком, скажіть — як у ньому не заплутатися?
Дійсно, зараз найскладніше — не потонути в інформаційному потоці і не поплисти туди, куди тобі не треба. Ти заходиш в Інтернет за чимось одним, бачиш крикливе посилання, переходиш туди, відволікаєшся на анекдот або на пост друга в фейсбуці, зачитуєшся коментарями, вставляєш своє слово, зрештою, взагалі забувши, куди йшов і що шукав. Мені здається абсолютно правильною заборона в деяких компаніях на відвідування певних сайтів.
Я не знаю, як з цим боротися і чи потрібно. Можливо, ми йдемо до появи якогось нового типу людино-журналіста, в голові якого різне сміття, яким він поспішає при нагоді поділитися. Мені трохи прикро за професію, в якій раніше інформація здобувалася ексклюзивно і журналіст був як-не-як гарантом її якості — перш за все правдивості. А зараз розібратися, де правда, де брехня практично неможливо.
І все-таки ви працюєте в жіночому журналі. Чим вас може здивувати WELLNESS?
Я дуже давно працюю в жіночій пресі і мене складно чимось здивувати, тому я намагаюся дивувати себе сама. Знаходжу людей, які мені цікаві, піднімаю теми, в яких цікаво розібратися знову-таки мені. З якоїсь точки зору це авторський журнал, в якому є невеликі рекламні вставки. І що дивно, є люди, які на одній хвилі зі мною, які мислять у тому ж напрямку, тому, думаю, навіть у кризу, навіть в умовах якоїсь тотальної агресії, коли люди тільки й чекають приводу накинутися один на одного, нам вдається зберегти трепетне ставлення до нашого журналу вірних читачів і навіть придбати нових.
Жіночі журнали дуже люблять давати різні поради. Яку пораду ви би могли дати, виходячи зі свого життєвого досвіду?
Якщо чесно, я довіряю більше не порадам, а силі думки. Якщо є бажання і мета, то жінка завжди досягне того, чого хоче. Ну а з приводу порад — мені здається, кожна жінка повинна розвивати в собі творчі здібності, творити, оздоблювати світ красою — собою, своїм тілом, своєю творчістю, своєю жіночністю. Жінка — це добро, любов, ласка, плинність, неагресивність... Коли ти у стані творчості, ти по-іншому бачиш світ і конкурентів, ти стаєш самодостатній, тобі цікаво з собою і зовсім нецікаво пліткувати про інших.
Але ж у вас є і ще одна професія — ви поет, композитор, автор і виконавець... Чому ви вирішили стати співачкою?
Все відбулося саме собою. Я писала пісні завжди — з різним ступенем активності, а тут раптом на мене обрушився потік моїх же слів, римованих рядків, почасти погано, почасти стерпно. А потім я, знаєте, як свердлик, все глибше і глибше вгвинчувалася в шоу-бізнес з якоюсь наївною простотою, властивою, напевно, всім людям, які йдуть туди не за славою і грошима, а за станом душі.
Потім раптом виявилося, що мені, враховуючи і журналістський досвід, і жіночий, є, що сказати. Не просто про любов, а про життя. Адже поет — він теж спостерігає, як журналіст, за життям, аналізує життя, тільки видає свої спостереження не у вигляді газетних заміток, а у віршах. Словом, виявилося, що в пісні можна більш ємко і коротко сказати те, про що я завжди писала, в тому числі і про кохання.
Ви думаєте про таємний сенс, коли пишите вірші?
Я думаю про сенс. Завжди. І коли пишу вірші, і коли лист редактора в WELLNESS, і навіть, уявіть собі, коли відповідаю на запитання. Звичайно, мені хочеться погратися і з римою, і що-небудь зашифрувати, алітерацію дуже люблю, слова придумувати... Але тут головне не загратися, бо поезія і пісенний текст — дві великі різниці, як кажуть у нас в Одесі.
До речі, пісня «Одеситка» в Одесі написана?
Ні, вона написана і записана у Києві і, як жартує Роман Луговий, аранжувальник пісні: «Киянку» (мається на увазі пісня Гарика Кричевського — прим. авт.) Я робив у Львові, а «Одеситку» у Києві. Така іронія долі. Я написала пісню на стадіоні під час пробіжки, зберегла текст на телефоні, вдома придумала музику, і «Одеситка» стала першою моєю записаною піснею після довгої перерви, адже я ще студенткою щось записувала, тоді на ДЗЗ (Будинок звукозапису).
А як народилася «Українка»?
Пісня «Я теж Українка» народилася кілька років тому після дебатів у Фейсбуці про долю російської мови в нашій країні, про яку я як носій її і представник російськомовної частини нашого населення, звичайно, переживала і переживаю. Я давно хотіла її записати, але, мабуть, вона чекала свого композитора. Зовсім випадково я познайомилася з Олександром Злотником напередодні його творчого ювілею в Палаці мистецтв «Україна». Вечір називався «Нам є що захищати». І зовсім випадково показала Олександру Йосиповичу текст, він, уже напевно, не випадково написав музику.
У пісні два приспіви — російський та український, а головні слова такі: «Нехай по Україні вільним птахом летить родная речь і мова рідна, Від Львова та Донецька до столиці ми різні — і в цьому наша сила». До речі, пісня стала лауреатом міжнародного пісенного фестивалю «Шлягер 2014» і звучала у фінальному концерті, теж в «Україні».
Чи продовжується ваша співпраця зі Злотником?
Зараз ми робимо ще одну дуже красиву пісню, на цей раз ліричну, сподіваюся, ви скоро її почуєте.
Розкажіть про ваші творчі плани на цей рік!
О, моє улюблене питання! Із серії хочете розсмішити Бога... Якщо серйозно, то зараз складно щось планувати, оскільки якісь глобальні проекти, тури, концерти, кліпи, записи альбомів вимагають фінансових вкладень. Напевно, цей рік — не час битися головою об стінку і стукати в закриті двері, що зазвичай доводиться робити артистам без спонсорів та продюсерів.
Можливо, прийшов час переосмислити те, що ти робиш, вийти на новий рівень або взагалі змінити напрямок. У мене є питання, на які мені б хотілося знайти відповіді. У той же час у мене є відповіді, якими я б хотіла поділитися зі своїми слухачами, глядачами, читачами.
Інтерв'ю записала Маша Котова
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу TOCHKA.NET
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі