Традиція проведення корпоративних свят прийшла до нас із Заходу. Разом зі словами «офіс», «менеджер» «тренінг» тощо. Задля справедливості треба сказати, що база для прийняття корпоративів була напрочуд благодатна: адже повеселитися за рахунок підприємства слов'яни завжди любили.
І ця звичка багатьох підводить… Адже погляди на цілі та завдання у різних учасників веселощів можуть зовсім різними. Нерідко – прихованими. І це треба мати на увазі. Особливо тим людям, яким пощастило працювати у великих компаніях західного зразка.
Про що думає рядовий співробітник напередодні корпоративу
Перший тип мислення простий до непристойності: «Ох, повеселюся!» Таке ставлення до корпоративів притаманне значній частині трудового колективу (70-80%).
Від 10 до 20% співробітників напередодні корпоративу ухвалюють нелегке рішення: іти чи не йти? Це – глухі інтроверти, завзяті домосіди, книголюби та неврастеніки, які не терплять шуму.
І вже зовсім невелика частина трудового колективу ставиться до корпоративу як до роботи. Тобто ставить перед собою певні завдання, окреслює шляхи їх вирішення й одержує результат. До таких людей належать HR-менеджери та керівники всіх рівнів.
Чому болить голова у HR
Перед хорошим HR-менеджером зазвичай стоїть щонайменше три завдання: підготовка заходу, уважний нагляд за його перебігом і висновки.
Що мається на увазі під «підготовкою»? Оренда залу та меню, але не обов'язково. Цим можуть займатися й інші люди.
Дедалі поширеніші так звані тімбілдінги – тренажери "мозкового штурму". Це – прямий обов'язок HR. Що це таке? Це різноманітні командні ігри. Їх явне завдання: згуртувати та розвеселити колектив. Приховане – провести діагностику колективу загалом і кожного співробітника окремо. Адже ніде людина не розкривається так, як у веселій, ні до чого не зобов'язуючій (на перший погляд) грі.
Досвідчений HR помічає все: активність співробітника, його вміння грати в команді, творчі, інтелектуальні та психологічні особливості.
Нерідко «посткорпоративне» враження є вирішальним доводом на користь підвищення того або іншого співробітника. Або, на жаль, навпаки…
Про що мовчить на корпоративі шеф
Шеф мовчить про головне. Тобто про твоє місце на цьому святі життя та місце в компанії. Пам’ятай: шеф - це не посада, це – покликання, тип особистості. Він не може не помічати нюансів поведінки підлеглих, інакше він не шеф.
І навіть якщо він зараз «свій хлопець», не варто згадувати всі робочі проблеми та намагатися вирішити їх у неробочій обстановці. А вже тим паче намагатися розставити крапки над «і», висловлюючи всі претензії до нього особисто, до компанії та життя.
Правила поведінки на корпоративі
Йти чи не йти? Відповідь однозначна: йти! Навіть якщо не дуже хочеться. У Японії, наприклад, корпоративна культура передбачає щоденне «пиво» зі співробітниками після роботи, часті спільні вихідні і навіть – відпустки… На думку японських менеджерів, «колективізація», що виходить за рамки офісів, значно підвищує продуктивність праці.
Цю думку поділяють і більшість англійських, американських та інших менеджерів. Успішно приживається ця думка й у середовищі українських менеджерів, які часто здобули західну освіту й мають закордонний досвід роботи. Тому на корпоративи ходити треба! Інакше, рано чи пізно, колектив не помітить втрати бійця… Не прижився…
Пити чи не пити? Слов'янський менталітет не вбити жодним менеджментом! Упевненість у тому, що в нас не п'ють тільки дуже хворі або зовсім уже погані – безсмертна. Пий! Але в міру… Так, щоб контролювати свою підсвідомість, яка лише й чекає зручної нагоди, щоб вилити на товаришів по службі все, що ти про них думаєш. Та й статеві інстинкти треба тримати під контролем… Статистика показує: випадковий секс на корпоративі навіть із дуже привабливим шефом нерідко закінчується звільненням – від гріха подалі…
Грати чи не грати? В інтелектуальні ігри, запропоновані HR, грати однозначно! І краще на тверезу голову (ну хоч би на майже тверезу). Пам’ятай: у більшості випадків такі ігри зовсім і не гри, а тест, пройти який треба гідно.
Але нерідко в запалі веселощів спонтанно виникають «конкурси», запозичені з сільських весіль. «Перекоти яйце», наприклад… Якщо твоє почуття гумору, інтелектуальний рівень та інші якості рішуче протестують проти цього – непомітно ухилися.
Пам'ятати чи забути? В ідеалі до ранку краще все забути… І не показувати шефу фото, на якому він танцює гопака, притискаючи до себе бухгалтера Світлану, як у танго. І не шукати у волоссі колеги залишків салату, навіть якщо точно знаєш, що повинен бути, оскільки його сон у салаті був довгий і солодкий… І т.д., і т.п. Ввімкни режим «тактовність» із самого ранку! І найвеселіші моменти згадуй із тими, кому довіряєш на всі сто! Адже не все, що відбувається на корпоративах, гідне Літопису всіх часів і народів. На жаль, на жаль, слов'яни ми…
Розкажи прикол із корпоративу! Адже є про що, правда:)?
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (2)
ну че за хрень? какой смысл сравнивать нас с Японией и их "корпоративным рабством?"?. Да, уж если наши должности и вообще работа (я про продажников) пришла с запада, то зачем нам перенимать культуру корпоративов? я не понимаю.
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)исходя из этой статьи я интроверт, домосед, книголюб и вдобавок неврастеник.
У нас в стране всегда была развита культура накрывать стол на работе по достойному случаю, будь то радость или горе.
Мое мнение - такие посиделки на работе имеют место быть, а вот выезды в нерабочее время (читай современный корпоратив) это уже по желанию.
Лично я на такие мероприятия не хожу.
Есть над чем поразмышлять на досуге, правда
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)