Оптиміст проти песиміста. Кому простіше зробити кар'єру

Терміни «оптимізм» і «песимізм» кожен розуміє по-своєму. Незвичайне визначення цього явища можна знайти в кандидата психологічних наук Л.М. Рудіної. Вона розділяє оптимістів і песимістів за кількома характеристиками.

1. Постійність

Песимісти люблять такі категорії, як «завжди» й «ніколи» і вважають їх постійними. Для оптиміста всі негативні ситуації тимчасові. Тоді як песиміст із кислою міною повторює: «І так усе життя», оптиміст із посмішкою вимовляє: «Сьогодні просто невдалий день».

2. Широта

Песимісти свої невдачі підводять під спільний знаменник. Вони дають їм універсальне пояснення, мовляв, «життя не склалося», й капітулюють в усіх напрямках, хоча щось не виходить в одній сфері. Оптимісти всьому знаходять конкретне пояснення, а тому можуть виявитися безпомічними в якій-небудь сфері, зате в іншій почуватимуться, як риба у воді.

3. Персоналізація

Відповідаючи на запитання: «Хто винен?», песиміст завжди звинувачує себе. Оптиміст у своїх невдачах звинувачує обставини. Таким чином, песимісти виховують у собі комплекс неповноцінності, тоді як оптимісти не втрачають самоповаги.

4. Надія

Песимісту життя приносить мало радості й не виправдовує сподівань. Крім того, почуття безнадійності та безпорадності він поширює й у майбутнє. Тоді як оптиміст бачить майбутнє у світлих тонах і формує власну установку на удачу в майбутньому.

Песимістів підстерігають 3 великі неприємності:

1. Їм легше впасти в депресію

2. Їхнє фізичне здоров'я істотно страждає.

3. Вони мають невтішні прогнози з приводу кар'єри.

Але є й радісна новина для всіх песимістів. Згідно з дослідженнями вчених, песимісти мають вищий інтелект, ніж оптимісти. Вони значно краще можуть контролювати ситуацію. І ще один поетичний висновок учених: песимісти сумніші, але мудріші.

Як оптимізм-песимізм впливає на кар'єру?

Очікування неприємностей ‑ саме по собі джерело великого стресу. І це негативно позначається на робочому ритмі. Робота для песиміста стає нестерпною, й він швидко опускає руки.

А ось із оптимістами справа йде простіше. Вони, навпаки, мають чудову здатність до подолання почуття спустошеності. Тому невдача для них ‑ лише короткочасний стан.

До речі, у США вже зараз намагаються не брати на роботу песимістів. За спеціальним опитувальником визначається рівень оптимізму-песимізму. І люди, які вдало проходять інші тести, але набирають занадто великі бали песимізму, не підлягають найму.

Ще раз проллємо трохи бальзаму на рани песимістів, процитувавши відомого психолога М. Селігмана:

‑ Компанії необхідні свої песимісти, люди, які чудово обізнані у справжньому становищі речей. Вони зобов'язані зробити так, щоб оптимісти не забували про сувору реальність. На чолі корпорації має стояти директор достатньо мудрий і гнучкий, щоб збалансувати оптимістичне бачення одних зі скорботним плачем інших.

І останнє. Вчені переконані, що корені нашого оптимізму або песимізму лежать у далекому дитинстві. Але «немає нічого неможливого для людини з інтелектом». Тому оптимістам рекомендується постаратися бути стратегічними оптимістами, тоді як песимісти має виховувати в собі захисний песимізм.

А як ти ставишся до песимістів?

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!