На кого спихнути провину за невдачу?

Від великих невдач і дрібних неприємностей не застрахований ніхто. Будь ти хоч найрозумнішим, але завжди знайдеться хтось і щось, хто підставить ніжку на повному ходу…

Здавалося б, усе так прекрасно перелічено, на поличках розкладено, залишилося лише донести все це до відома клієнта – і от він, довгоочікуваний контракт! І зненацька на фінальній презентації все летить… Ну, зрозуміло, куди, так? Усі ретельно підготовлені цифри здалися клієнтові непереконливими, перспективи – прикрашеними.

Контракту немає.

Запитання від шефа: хто винен?

Друга ситуація: перед відділом поставлене дуже складне завдання. Великі обсяги, жорсткі строки. Шанс впоратися є, але невеликий.
Спробували. Не вдалося.

Запитання те саме: хто винен?

Перелік ситуацій, коли роботи валом, а результат – нульовий, можна продовжувати нескінченно.

Фінальне запитання від шефа залишається незмінним: хто винен?

«Уміння уникнути відповідальності – найважливіша якість кар'єриста», – вважають бізнеси-тренери. І дають кілька порад.

Ніколи не бери вину на себе!

Прагнення взяти відповідальність на себе притаманне невдахам. Це висновок соціологів. Згідно з їхніми дослідженнями, близько 70% людей, чию кар'єру важко назвати успішною, дуже совісні… І у відповідь на грізне запитання начальства «Хто винен?» завжди готові підвестися і сказати: «Пал Палич, я!..» І опустити голову на плаху.

Що роблять успішні кар'єристи? Зляться. Активно зляться. І звалюють провину на колег. Важливий нюанс: валити можна тільки на рівних за становищем. Тобто якщо в підготовці презентації брали участь 2-3 особи, шеф прихильно вислухає емоційні заяви одного з учасників, який активно скидає провину на друзів по нещастю: «Я ж тобі казав: не треба вставляти в презентацію цифри про…» і т.д.

Праведний гнів буде сприйнятий шефом як страждання за спільну справу. А прагнення тицьнути колег носом у явний промах буде сприйняте як підтвердження професіоналізму.

Несправедливо? Зате корисно для кар'єри. І, як казав Білл Гейтс на зустрічі з випускниками школи: «Життя взагалі несправедливе»...

Чи можна зіпхнути провину на підлеглих

Відповідь однозначна – ні. Якщо ти – керівник середньої ланки, і відділ під твоїм чуйним керівництвом явно наламав дров, ніколи не промовляй фразу: «Ну, я ж казала, що так і буде! А вони мене не послухали…» Тебе не послухали? Ти не встигла простежити? Отже, ти не на своєму місці. Крапка.

Що робити в цій ситуації? Порада знову не для совісних: можна спробувати звалити провину на сусідній відділ. По суті це те саме, що й перекладання на колегу… Тобто не дуже чесно. Зате ефективно.

Коли винен шеф

Думаєш, ніколи? Неправда. Провину шефа теж можна довести. Але не можна робити це наскоком. Відчуваєш, що перед тобою ставлять майже нездійсненне завдання і дуже підозрюєш, що успіху не буде? Тоді промов фразу: «Я беруся за цей проект, підкоряючись обставинам. Особисто я вважаю, що справа із числа нездійсненних, але зроблю все, що в моїх силах».

У разі провалу в тебе завжди буде шанс, дивлячись просто в очі шефу, сказати: «Пригадуєте, я попереджала про те, що завдання нездійсненне?». Шеф для годиться розлютиться, але внутрішньо буде змушений визнати твою правоту.

Так, кар'єра – справа нелегка. І плоди її не завжди солодкі. Але якщо вже називався грибом, то… Крутися, рідна!



А ти наважилася б начхати на колег задля успішної кар'єри?

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!