Віктімблеймінг: що не так з фразою "А що ти зробила, щоб він тебе не бив?"

Один необережний вислів Регіни Тодоренко вмить позбавив її титулів, партнерства з великими компаніями і контрактів на рекламу. З одного боку летіло каміння, з одною з'являлися люди, стурбовані цькуванням ведучої в інтернеті. Фраза "А що ти зробила, щоб він тебе не бив?" розлетілася по соцмережах і привернула увагу до важливого аспекту домашнього насильства - віктімблеймінгу.

По суті, віктімблеймінг - це оксюморон, адже звинувачувати жертву (victim - жертва; blaming - звинувачення) здається чимось нелогічним. Але ми стикаємося з цим постійно, а жертви насильства часом відмовчуються роками якраз тому, що бояться зіткнутися з осудом і звинуваченням.

Стосунки між двома людьми - складний механізм, який залежить, на жаль, не тільки від ступеня того, наскільки ці двоє люблять один одного. Але люди завжди вибирають чиюсь сторону і або виправдовують жертву насильства, або виправдовують її агресора.

Багатошаровість терміна

Насильство, як відомо, буває різним - фізичним, фінансовим, психологічним. Але, якщо мова заходить про домашнє насильство по найпоширенішій схемі (коли чоловік б'є дружину), то "винним крайнім" у ситуації, що склалася нерідко вважають саме жінку, виправдовуючи вчинки її чоловіка тим, що він став жертвою насильства психологічного.

Об'єктом віктімблеймінга може стає будь-яка людина, яка переживає будь-який вид насильства. Але це не норма, а скоріше даність, в якій ми живемо.

Чому ми звикли шукати причини (вважати жертву винною)

Віра в те, що все відбувається по справедливості і кожен отримує покарання за певну поведінку, міцно-міцно засіла в наших головах. Ми звикли думати, що для всього на світі є причини, що тягнуть за собою наслідки. А вірити в агресивність, яку не викликав об'єкт насильства, ми не звикли.

Звідси в головах деяких людей і постає питання, мовляв "Що ти зробила, щоб він не бив тебе?". Покажіть нам список того, за що можна вдарити людину (не звід правил закритого суспільства/релігійного клубу/племені, щ ні разу не чуло про права людини, а щось, що пропускає закон цивілізованих країн) і ми допустимо, що це питання може бути поставлене привселюдно.

І діти теж

Хорошою ілюстрацією того, що насильство часом буває викликано аж ніяк не провокаціями жінок, а поруч психологічних проблем чоловіки (низка невдач на роботі, невпевненість в собі, неконтрольована ревнощі або наслідки залежності від алкоголю і наркотичних речовин, наприклад) є той факт, що діти теж нерідко стають жертвами домашнього насильства.

Тільки ось діти-жертви сильно відрізняються від жінок-жертв. Як мінімум тим, що вони просто не можуть зібрати речі (і сили) і піти. І так, дітей, які страждають від насильства, не питають про те, що вони зробили.

Чи нормально шукати винних?

Тенденція пошуку винних і переконання в тому, що хтось в парі винен більше або менше - не більше, ніж пошук тієї самої справедливості. Є факт: тілесні ушкодження будь-якого характеру караються кримінально. Навряд чи суддя виправдає агресора, якщо той в своє виправдання скаже щось на кшталт "Вона пиляла мене кожен день".

Де шукати рішення?

На локальному і доступному рівні - в поліції. До того ж, на даний момент телефон гарячої лінії підтримки для жертв домашнього насильства (0-800-500-335) і навіть бот від МВС в Telegram допоможуть визнати той факт, що скоєне - злочин.

У глобальних масштабах - у вихованні, базових установках і кримінальному кодексі. До тих пір, поки ми ні в що не ставимо права людини і вважаємо домашнє насильство "справами двох людей", руйнується психіка мільйонів (і жінок, і чоловіків, і дітей) по всьому світу. І саме до тих пір ми і будемо ставити нелогічні питання "А що ти зробила?". Що ж тоді зробили банки, щоб їх не пограбували; тварини, щоб їх не вбили браконьєри; люди, щоб до них були добріше і лояльніше? І чи можна повернутися до звички звинувачувати жертв?

Раніше ми писали про 10 ознак нефізичного насильства.

ЧИТАЙ ТАКОЖ: