Понервувала, пережила неприємності, розчарування або стрес, і ось уже з'явилися неприємні відчуття внизу живота, часті позиви в туалет і навіть болі. Знайома ситуація? Багато жінок, дивлячись на такі характерні симптоми, відразу ж ставлять собі діагноз "цистит".
Чи так це насправді, які психосоматичні причини у подібного стану, як він лікується і що робити, щоб не допускати повтору?
На ці та інші питання tochka.net відповів кандидат медичних наук, учасник Європейської асоціації урологів, Міжнародної ендоурологічної спілки, Асоціації сексологів та андрологів України, Спілки онкоурологів України, лікар-уролог вищої категорії, який працює в клініці Виливок Микола Миколайович.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Що таке цистит, причини виникнення?
Класичне визначення циститу – це запалення сечового міхура. Практично в 100% випадків – це інфекційне запалення. Але іноді воно може бути обумовлено прийомом або введенням у сечовий міхур хімічних препаратів, наслідком дії променевої терапії, якихось аутоімунних змін, які також призводять до циститу.
У більшості випадків цистит супроводжується болями і різями при сечовипусканні, проявляється в частому сечовипусканні маленькими порціями, може бути домішка крові в сечі.
Як зрозуміти, що цистит носить психосоматичний характер?
Насправді визначення психосоматичний цистит – це не зовсім вірно, тому що прояв циститу – це скарги на часте болісне сечовипускання, а також болі внизу живота тощо. А психосоматика, як правило – це просто прискорене сечовипускання, і при відсутності відхилень у клініко-лабораторних та інструментальних дослідженнях воно не має відношення до циститу.
Психосоматичні прояви прискореного сечовипускання і цистит – це різні стани. Доволі часто пацієнти скаржаться, на те, що у них цистит. Насправді у них психосоматичне порушення сприйняття функції сечового міхура.
Як в цьому випадку називається така проблема?
У цьому випадку проблема називається не цистит, а тривожний стан пацієнта, який проявляється у прискореному сечовипусканні.
Коли лікар починає розбиратися і питати пацієнтів, що змушує їх часто ходити в туалет, то більшість із них говорить: "Мені треба виходити з дому, треба йти в магазин, кудись їхати, і я пішла в туалет". – "Ви відчуваєте позив до сечовипускання?" – "Ні". – "Чому ви тоді йдете в туалет?" – "Тому, що я можу захотіти в дорозі".
Тобто людина просто переживає про те, що у неї з'явиться позив до сечовипускання, а не буде такої можливості.
А взагалі це не є шкідливим для організму: піти в туалет, коли "ще не хочеться, але вже виходить"?
Це не шкідливо, але цього не потрібно робити. Ми штучно заганяємо себе в такий психологічний стан залежності від туалету.
Пацієнти часто плутають почуття наповнення сечового міхура з позивом до сечовипускання. До такого стану нерідко призводить соціум. Тобто у нас немає достатньої кількості якісних громадських туалетів. Бажання виникає, а сходити нікуди.
Крім того, у багатьох людей є фобія заразитися чимось у громадському туалеті, братися за ручки, заходити в кабінки тощо. Через цю фобію ми налаштовуємося на те, що перед виходом з дому треба сходити в туалет, навіть якщо ми були там 10 хвилин назад. Навіщо? Щоб не ходити в громадський туалет.
Інший варіант проблеми: у жінок, частіше старшого віку, буває слабкість м'язів тазового дна, яка призводить до нетримання сечі при наповненні сечового міхура. Але це порушення сечовипускання, яке також не є циститом.
Болі є, але це не цистит – що це може бути за проблема?
Болі можуть бути і не при циститі. Для визначення причини треба виключити інші патології сусідніх органів. У жінок – це гінекологія, у чоловіків – проблеми з передміхуровою залозою і сім'яними пухирцями.
Також це можуть бути патології кишечника, нервової системи, коли порушується нервово-м'язова передача сечового міхура і з'являються болі внизу живота.
Навіть такий відомий стан, як апендицит, може викликати схожі болі. Буває, що запалений апендикс знаходиться близько до сечового міхура, а скарги – на часте болісне сечовипускання, тому що це запалення передається на стінку сечового міхура.
Переохолодження якось може впливати?
Переохолодження може бути сприятливим фактором, це стрес для організму. І якщо є якась супутня інфекція, яка живе в організмі і не викликає ніяких запалень, на тлі переохолодження, переживання або стресу, може провокувати запалення внаслідок зниження імунітету.
Чому психологічні і сексуальні проблеми у жінок призводять до проблем з сечовим міхуром, а не до гінекологічних захворювань?
Насправді, якщо є якісь порушення у статевому житті, швидше за все, там немає циститу. Але якщо є цистит при порушеній статевого життя, треба шукати причину у вигляді хронічних запальних процесів, порушенні анатомічної будови жіночих статевих органів, тому що уретра розташована в безпосередній близькості. І треба встановлювати причини. Тобто неякісне статеве життя може призводити до запалення сечового міхура, але це теж інфекційна причина.
Як лікувати цистит і що робити, щоб лікування пройшло швидше?
Є якась проблема в сфері гінекології та є скарги на прискорене сечовипускання. Треба чітко визначитися, чи є якісь запальні зміни в загальній сечовий системі, якщо є якась органічна патологія сечового міхура, чи працює він в сенсі наповнення-спорожнення правильно. Чи немає якихось супутніх захворювань у сфері гінекології: матки, придатків, піхви – це все може впливати на якість сечовипускання.
І потім, якщо якоїсь гінекологічної або урологічної патології немає, можливо ще потрібен невропатолог для того, щоб виключити певний неврологічний стан. Той же розсіяний склероз, пухлини і травми спинного мозку теж можуть порушувати функціонування сечового міхура.
Тобто пацієнтів із порушеним сечовипусканням потрібно обстежити комплексно. А якщо ми вже встановили, що порушення сечовипускання обумовлено запальним процесом, відповідно до бактеріологічного дослідження сечі призначаються антибактеріальні препарати.
Часто пацієнти при гострих циститах не звертаються до лікарів, роками займаються самолікуванням, приймають якісь рослинні препарати і переводять гострий процес у хронічний, а потім мають доволі-таки серйозні проблеми з сечовипусканням.
Лікування циститу проводиться:
- призначення антибактеріальних препаратів (в ідеалі згідно бакпосіву сечі);
- допоміжна терапія: сечогінні трави, комбіновані рослинні препарати, протизапальні – в залежності від ситуації;
- лікування супутніх станів, якщо запалення гінекологічне, тощо.
Профілактика: що робити, щоб симптоми циститу не поверталися?
До профілактичних заходів, в першу чергу, відносяться:
- Своєчасна і розумна гігієна. Важливо дотримуватися кратності без використання будь-яких антисептичних засобів без призначення лікаря.
- Достатня кількість рідини, яку потрібно випивати протягом доби. В середньому, це 30 мл на 1 кг маси тіла людини – при комфортній температурі повітря, близько 20 С, і без додаткових фізичних навантажень. Якщо людина займається додатково спортом, збільшується і кількість рідини. Якщо висока температура навколишнього середовища – теж збільшується кількість рідини.
- Лікування супутніх захворювань.
- Безпечні статеві зв'язки.
Якщо проблема носить не інфекційний, а психологічний характер, то як вона називається?
Синдром хронічної тазової болі – є такий психосоматичний діагноз. Його симптоми: болі внизу живота, дискомфорт, порушення сечовипускання тощо. Цей діагноз ставиться, якщо виключені всі можливі причини цих болів.
Це більш небезпечне і страшне захворювання, ніж цистит?
Ні, це, як правило, "надуманий" стан. Він схожий на таке поняття, як фантомні болі, коли у людини немає кінцівки, а вона каже, що у неї болять пальці. Насправді подразнюється область у центральній нервовій системі, яка відповідала за іннервацію цієї зони.
До якої галузі медицини відноситься цей діагноз, і які лікарі лікують цю проблему?
І уролог, і гінеколог, і невропатолог, і психолог працюють над цією проблемою. Щоб цей діагноз поставити, треба пройти обстеження у фахівців. Якщо немає патології, яка може зумовити цей стан, тоді ставиться цей діагноз.
Взагалі психосоматичні проблеми лікуються ліками, "чарівними пігулками" або все ж таки більше психологічними установками?
І психологічними установками, і лікарськими препаратами, тому що багато пацієнтів мають фобії, і кожен випадок індивідуальний. Складно пацієнта переконати не боятися чого-небудь. Так само, як і в цьому випадку: "чому ви пішли в туалет?" – бо треба мені в магазин. А якби не пішли – нічого б не сталося. Але пішли, тому що є страх.
Так само й інші фобії – вони не лікуються вузькопрофільним фахівцем, це психологічна проблема. Психосоматика – це окремо від вузьких фахівців: урологів, гінекологів, невропатологів, і потрібно проводити спеціальні психологічні тренінги.
Раніше ми розповідали, що таке фотостаріння і як з ним боротися.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі