Вона була секс-богинею Берліна в 20-х роках XX століття, її хотіло пів-Європи, а вона просто танцювала і досліджувала свою сексуальність. Долею їй було виділено всього 29 років, за які ця жінка змогла вивчити кожну ерогенну точку свого тіла, шокувати сотні залів відвертістю й оголеністю, зіграти в культових фільмах і залишитися в світовій історії зухвалою, сексуальною і бажаною.
Актриса і танцівниця Аніта Бербер народилася 10 червня 1899 року в Лейпцігу в творчій родині. Батько дівчинки був скрипалем, мати співала в кабаре - з раннього дитинства малятко росло в атмосфері прекрасного, і навіть коли у віці трьох років її батьки розлучилися, продовжувала вивчати жіночі хитрощі життя в школі для дівчаток.
У 15-річному віці, перебуваючи на піку інтересу до своєї сексуальності в силу віку, Аніта переїхала в Берлін. Це місто буквально накрило Бербер розкутістю і сміливістю, затягло в гущавину подій.
Вже через рік дівчина ходила на курси акторської майстерності і в танцювальну школу відомої на той час Ріти Сачетто. Кілька років - і Бербер кинула все заради самостійної кар'єри. Вона виступала на найкращих майданчиках і з самого початку епатувала публіку еротичною демонстрацією свого тіла, її ім'я почали асоціювати зі скандалом і пороком, що ще більше розпалювало інтерес до персони Аніти.
У 18-річному віці Бербер вирушила в тур Швейцарією, Австрією та Угорщиною, де в повний голос заявила про себе як про еротичну танцівницю без жодного комплексу. Ніхто не розумів, ким вона була - просто красунею чи безоднею пристрасті, але фактом залишалося одне - Аніту хотіли всі.
Поступово в Берліні слова «скандал» і «Аніта Бербер» стали синонімами. Після гастролей дівчина зустріла художника Еберхарда фон Натусіуса, за якого блискавично вийшла заміж. Так само швидко все й закінчилося, лише рік шлюбу - і Аніта знову на свободі, вірна своїм танцям і кіно. Вона була однією з найбільш ранніх зірок німецького кінематографа, але важливішим було те, що вона першою станцювала абсолютно голою на сцені.
Бербер завжди стежила за публікою, і якщо в залі опинявся нещасний, який мав сміливість під час танцю торкнутися келиха шампанського і подивитися в сторону, Аніта відразу ж діяла. Ходою майстерної хижачки танцівниця забиралася на його стіл і легким рухом виливала йому шампанське прямо на голову.
Після розлучення Бербер почала активно зніматися в стрічках відомих берлінських режисерів. У 1919 році вона зіграла в першому в світі фільмі про гомосексуальність «Не такий, як усі» режисера Ріхарда Освальда. Цей німий фільм був вибухом і великим ривком у її кар'єрі і саморозвитку.
Аніта Бербер любила чоловіків і жінок. Бербер була помічена в тривалому зв'язку з подругою, Сюзі Вановскі. Двоє її подальших чоловіків були гомосексуалістами, з якими танцівниця весь час шокувала публіку постановками під назвою типу "Танці пороку, жаху й захвату". Вони епатували своєю еротикою, демонстрували тіло, а за лаштунками впивалися алкоголем і пробували всілякі наркотики. Це допомагало їм краще зрозуміти і досліджувати одне одного.
У Берліні того часу було легко дістати наркотики. Тому опіум, кокаїн і коньяк були найкращими друзями Бербер, вона ставала некерованою в пошуках сексуальних контактів, експерментів і нових видів задоволень.
Разом з чоловіками або подругами вона їздила по всьому світу і показувала йому, що таке справжня німецька еротика. Але для Аніти, як справжньої актриси, що живе своєю справою, весь світ закінчився прямо на сцені. Одного разу, виступаючи в Дамаску, вона відчула сильне нездужання. Бербер відразу транспортували в Берлін, але їй не судилося прожити довше 29 років - вона померла від туберкульозу, загостреного вживанням кокаїну.
Але головним залишається одне - Аніта Бербер назавжди залишилася в пам'яті молодою, яскравою, сексуальною і бажаною. Такою, як і личить бути актрисі її відвертого жанру.