Багато хто з нас не може визначити свого ставлення до стрімких змін у світі інформаційних технологій. Нам дуже хочеться, щоб діти виросли розумніші за нас, тому з самого раннього віку батьки прагнуть займатися з ними за найсучаснішими методиками, не шкодуючи грошей на розвивальні іграшки та всілякі гаджети. Школи змагаються в тому, скільки класів обладнано електронними дошками, а подекуди діти вже входять у навчальні класи з планшетними комп'ютерами, а не ранцями з підручниками. Це добре? Так, але...
Якщо дитина буде тільки бігати і стрибати, то виросте неосвіченою. Якщо буде тільки сидіти і вчитися - слабкою і підсліпуватою. Якщо буде їсти тільки солодке - стане товстою. Буде їсти тільки м'ясо - буде страждати від закрепів та авітамінозу... Немає нічого однозначно хорошого або однозначно поганого, потрібно все, але в міру. Те ж саме і з гаджетами. Нехай вони будуть у житті дитини в тій же мірі, що і спорт, спілкування з однолітками, творчість. Саме батьки можуть і мусять знайти баланс усього цього.
На думку фахівців, тривалість безперервної роботи на комп'ютері для дітей різного віку має бути такою:
5 років - не більше 7 хвилин;
6 років - 10 хвилин;
7-9 років - 15 хвилин;
10-12 років - 20 хвилин;
13-14 років - 25 хвилин;
15-16 років - 30 хвилин.
Крім того, між заняттями, якщо вони передбачають більш тривале перебування дитини перед екраном, необхідно робити перерви не менше 10 хвилин.
Схоже, кожен батько сьогодні знає, в чому полягає шкода комп'ютера. Він часто замінює дітям спілкування з близькими та інші види діяльності і призводить до цілого ряду ускладнень: неврологічних та офтальмологічних проблем, опромінення, яке є навіть у найсучасніших моделей і до якого особливо сприйнятливий саме дитячий організм. А також залежність.
Що ж за «звір» такий ця залежність?
Багато хто вважає, що сучасна дитина тільки й робить, що сидить в іграх, соціальних мережах, фільмах і мультиках. А без улюбленого гаджета стає некерованою та істеричною.
Так, багато підлітків самі кажуть, що відчувають сильну залежність від нього. Але все ж це не залежність у медичному сенсі слова, коли, розлучившись з якою-небудь звичкою, людина фізично почувається погано, не може себе контролювати тощо. Так, залишившись без улюбленого гаджета, діти і підлітки почуваються незатишно, вередують, шукають шляхи повернути його. Однак якщо їх відволікти на інший вид діяльності, забудуть про свою прихильність до того моменту, коли у них знову з'явиться вільний час. Це, швидше, побутова залежність від предмета, який дає комфорт. Точно така ж залежність сучасних дорослих від зручної плити, посудомийки або мультиварки, від автомобіля чи мотоцикла, та й від комп'ютерів з планшетами, якщо вже на те пішло. Просто звичка до гаджетів сильніше за все впадає в очі, тому що традиційно асоціюється не з необхідністю, а з розвагою.
Не варто категорично забороняти дитині користуватися сучасними гаджетами. Сучасні діти мусять вільно орієнтуватись як у реальному, так і віртуальному просторі, цього вимагає сучасний світ, який все більше стає технологічним.
Тому повної заборони на комп'ютер бути не має. Інша справа, що треба контролювати і обмежувати час, проведений перед монітором.