Чи святкують українські феміністки 8 Березня?

Про це розкажуть нам Ольга Плахотнік, філософ, дослідниця гендерних питань; Марія Дмитрієва, лінгвіст, модераторка спільноти; і Тамара Злобіна, дослідниця  і кураторка проекту «Фемінізм це…». 

Вони поділилися своїми теоретичними думками та практичними наробітками на зустрічі-дискусії «Чи існує фемінізм в Україні», яка пройшла на кафедрі соціології в Києво-Могилянській академії.

Слово Ользі Плахотнік:

- На запитання «Що таке фемінізм?» відповісти доволі складно. Скажу більше – я волію це слову вживати в множині: «фемінізми». Надто вже різне забарвлення цьому поняттю дають різні соціальні, вікові, майнові та інші чинники. Погодьтеся, ідеї фемінізму в умовах простого українського села дуже відрізнятимуться від феміністських ідей у світі шоу-бізнесу, наприклад.
Це очевидно.

У світі є поняття радикального фемінізму, лесбійського фемінізму тощо. Тому я як теоретик волію користуватися терміном «фемінізми».

Але є й загальний корінь цього поняття: будь-який фемінізм – це рівноправність із чоловіками. Наголошую: не війна з чоловіками, а рівноправність!

- Мої студенти часто питають мене: яка ж ви феміністка, якщо ви не лесбіянка, у вас є дитина та чоловік? – усміхається Ольга. – Тобто уявлення про те, що таке фемінізм, у суспільстві дуже викривлене. Такі собі войовничі дивні дами, які не визнають косметики, геть-чисто відкидають усе, що має хоч би незначне еротичне забарвлення, які ненавидять чоловіків і все, що з ними пов'язане.

І видні суспільні діячі, учені й актори нерідко кажуть: «Я не феміністка!» Але при цьому їхня діяльність по суті своїй дуже феміністична, тобто спрямована на встановлення рівних із чоловіками прав. І навпаки: дами, які називають себе феміністками, нерідко використовують методи, що суперечать ідеям фемінізму.

Мені часто ставлять запитання: «Чи можна вважати рух Femen суто феміністським явищем?

З одного боку, вони протестують проти сексуального насильства над жінками, але їх форма протесту густо замішана на еротиці, що з погляду традиційних уявлень про фемінізм є неприпустимим.

Як теоретик можу сказати: я вважаю діяльність дівчат із Femen суто феміністською. Їхні ідеї – феміністични, але розмовляють вони доступною чоловічому світу мовою, мовою еротики: «Хочеш, щоб тебе чули? Роздягайся!» Це та «фонетика», повз яку чоловічий по суті світ пройти не може. Дівчат чують, а це вже багато.

До розмови приєднується Тамара Злобіна, дослідниця і кураторка проекту «Фемінізм це…»:

- Нерозуміння сутності фемінізму підштовхнуло нас до видання книжки «Фемінізм це…». Ми не заглиблювались у складні теоретичні нетрі, а постаралися в дуже легкій, гумористичній формі пояснити громадськості, хто ж такі феміністки, щоб люди перестали нарешті шарахатися від нас, вважати нас чимось дивним, протиприродним.

Художниці Олені Міросєдіній удалося, на мій погляд, у дуже доступній формі пояснити, проти чого ж ми протестуємо (див. малюнки в галереї до статті).
Наші ідеї дуже прості: наприклад, ми наполягаємо на тому, що жінка сама має право вирішувати, коли та скільки дітей їй народжувати. І якщо вона ухвалює рішення не ставати матір'ю взагалі, суспільство не має права ставити на ній клеймо «невдахи». Не говоримо ж ми так про чоловіків, які не мають дітей? Тоді чому до жінки – з такими мірками?

Право не носити взуття на високих підборах і при цьому вважатися Жінкою з великої літери – теж у зоні наших інтересів. Чому суто зовнішні атрибути стали для жінки мірилом її «якості»? Чи не тому, що в суспільстві міцно прижилося і вже майже не зауважується ставлення до жінки насамперед як до сексуального об'єкта, і лише потім – як до особистості?

Ми говоримо про те, що жінка має право на рівну з чоловіком оплату праці. Адже повсюдно жінці платять менше тільки на тій підставі, що чоловік, який сидить поруч із нею та виконує ту саму роботу, – годувальник сім’ї і тому апріорі повинен одержувати більше. Це ставить жінку в принизливе становище пошуку такого «годувальника», хоча по суті її здібності дають їй змогу прогодувати себе та своїх дітей без такої от вимушеної «допомоги». І т.д.

- Мені часто ставлять запитання: а в чому полягає діяльність українських феміністок? Де яскраві акції протесту? Демонстрації? План роботи? Звіт про зроблене? – говорить Марія Дмитрієва, лінгвіст, модераторка спільноти. – І я відповідаю: наше суспільство вже проходило стадію «маївок». І ми знаємо, чого це вартує.

Свідомих феміністок, освічених, із розумінням того, за що вони борються, в Україні не так уже й багато. Ну, вийдемо ми на Майдан. І що? На нас видивлятимуться і напівголосно переказуватимуть одне одному байки про те, що ми всі – лесбіянки, які лише і мріють про те, як винищити чоловіків. Ні, я віддаю перевагу іншим методам.

Уже кілька років я веду свій сайт, на якому спокійно пояснюю ідеї фемінізму. Іноді беру участь у телевізійних передачах, зрідка вступаю в гарячі «бої», оскільки характер такий. Але моя діяльність феміністки не заважає мені бути  щасливою дружиною, яка нерідко обговорює з чоловіком свої робочі питання та дуже дорожить його думкою.

- А що стосується ставлення феміністок до 8 Березня, то наша відповідь розміщена на сайті www.gender.at.ua– знову приєднується до розмови Ольга Плахотнік, філософ, дослідниця гендерних питань.

- У неофіційному викладі наша позиція про те, чи варто святкувати 8 Березня та вітати всіх жінок із цим днем, така:

Це день боротьби жінок за свої права. День, встановлений з ініціативи Клари Цеткін. Правильно? Отже, вітати можна тих, хто справді бореться. Як міліціонерів у день міліції, меліораторів – у свій день тощо. А вітати жінок із тим, що вони жінки…

Вам не здається це безглуздим? Ну, з'єднався сперматозоїд, що несе жіночі гени, з яйцеклітиною – і народилася дівчинка. У чому її заслуга? Зрозумійте: жінка – це особистість! І вшановувати можна тільки ті її заслуги, яких вона досягла як особистість. Вшановувати за наявність статевих ознак – нерозумно!

- Така наша позиція, але один із наших принципів – повага до індивідуальної думки. Тому ми не ганьбитимемо тих, хто 8 Березня звернеться до своїх жінок зі словами кохання та поваги. Але як до особистостей, – усміхається Ольга.

Чи близькі тобі ідеї феміністок?