Я дівчина, яка завжди легка на підйом. Мене можна в середу ввечері легко запросити в кіно і я, не роздумуючи, погоджуся, в той час як інші нарікають на втому і своє занудство. А в п'ятницю ввечері купити квитки і поїхати в інше місто? Не без цього! Але ось, мабуть, один з найскладніших експериментів, на який я коли-небудь вирішувалася — це піти у фітнес-клуб. Не те щоб я не любила спорт... У дитинстві у мене були спроби ходити в басейн, але заняття музикою мені подобалися куди більше.
Одного разу, прийшовши на роботу, я почула запитання на летучці «А у кого у нас тут проблеми із зайвою вагою?». Я опустила очі, але всі знали, що ще півгодини тому я скаржилася на весь openspace про те, що не влажу у свою стару улюблену сукню і з цим треба щось робити. Відчувши, що пахне смаленим, я опустила очі і втягнула живіт. «Я в будиночку»! Але рішення вже, здається, було прийнято.
Журналістське завдання — походити на заняття в один з елітних спортзалів Печерська і розповісти читачам, як це. Напевно, в цей момент мої редактори думали, що я почну розповідати про те, як я потрапила в казку: багаті і знамениті займаються з тобою на тренажерах, красиві селфі з пресом. Яка дівчинка про це не мріє? Можливо, так все і буде (до кінця мого марафону), але поки буду дотримуватися послідовності і розповідати вам: як це — ходити у спортзал.
Я любитель трохи іншого способу життя. Посидіти з друзями в барі й випити смачного сидру, сходити в кіно і заїсти фільм поп-корном. Єдине моє досягнення у спорті — я піднялася на Говерлу минулого літа. Але ви б знали, чого мені це коштувало. Ні, ходити на підборах по танцполу мені подобається куди більше.
Трохи повознікавши, я все ж погодилася на програму «Революція тіла», в рамках якої на мене чекали 6 тижнів активних занять спортом. І це ще не все! Я повинна буду вести щоденник естетичного харчування, в якому буду розповідати про те, чим я харчуюся під час цього марафону. Перше заняття було призначено на вівторок...
Пропозиція, звичайно, приваблива, але здавалася надто простою, поки я не зайшла у спортзал. Моя казочка про красиві селфі з пресом закінчилася, і почалася активна робота над собою.
Почалося все з роздягальні. Тренери та працівники залу «BodyArt fitness» були дуже привітними зі мною: допомагали у всьому, давали поради. Я прикупила нові лосини, кросівки і футболку (ну, я ж дівчинка) і пішла активно розминати ноги (мені здавалося, що я роблю розминку, коли махала руками, як у школі). Але через кілька хвилин почалася реальна розминка від тренера.
Моїм тренером на першому тренуванні виявилася Валерія. Дівчина мила собою, у відмінній формі (як і всі тренери фітнес-клубу «BodyArt fitness») і тренування з нею, забігаючи наперед, скажу, що завжди дуже веселі. Її перша розминка стала для мене справжнім пеклом — я задихалася, зійшла третім потом і думала, що вже не зможу ходити.
Виповзла з тренування я з жахливою крепатурою, яка дала про себе знати на наступний ранок. Мені не хотілося більше нічого: ні спорту, ні ходити взагалі. Тільки побільше води (саме так про себе дає знати сушка).
«Як Ваше нічого?», — розбудило мене на наступний ранок повідомлення від уважного тренера «BodyArt fitness» Олександра. Я хотіла написати все, що зі мною відбувалося, але залишила красномовство для статті. Олександр порадив мені зробити зарядку, щоб крепатура перестала боліти, а після другого тренування взагалі обіцяв, що крепатура мине.
Зарядку? Мине? Ви що знущаєтеся?! Я встати з ліжка не можу. Але в житті я звикла все доводити до кінця. Змусивши себе бочком встати з ліжка, я поприсідала кілька разів і «Алілуя!», змогла розігнути ноги. До вечора крепатура стала боліти менше, а в голові крутилася тільки одна думка... Завтра знову тренування... Кинути все і продовжувати запливати жиром чи все-таки піти на нього?!
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net