Терміни «оптимізм» і «песимізм» кожен розуміє по-своєму. Незвичайне визначення цього явища можна знайти в кандидата психологічних наук Л.М. Рудіної. Вона розділяє оптимістів і песимістів за кількома характеристиками.
1. Постійність
Песимісти люблять такі категорії, як «завжди» й «ніколи» і вважають їх постійними. Для оптиміста всі негативні ситуації тимчасові. Тоді як песиміст із кислою міною повторює: «І так усе життя», оптиміст із посмішкою вимовляє: «Сьогодні просто невдалий день».
2. Широта
Песимісти свої невдачі підводять під спільний знаменник. Вони дають їм універсальне пояснення, мовляв, «життя не склалося», й капітулюють в усіх напрямках, хоча щось не виходить в одній сфері. Оптимісти всьому знаходять конкретне пояснення, а тому можуть виявитися безпомічними в якій-небудь сфері, зате в іншій почуватимуться, як риба у воді.
3. Персоналізація
Відповідаючи на запитання: «Хто винен?», песиміст завжди звинувачує себе. Оптиміст у своїх невдачах звинувачує обставини. Таким чином, песимісти виховують у собі комплекс неповноцінності, тоді як оптимісти не втрачають самоповаги.
4. Надія
Песимісту життя приносить мало радості й не виправдовує сподівань. Крім того, почуття безнадійності та безпорадності він поширює й у майбутнє. Тоді як оптиміст бачить майбутнє у світлих тонах і формує власну установку на удачу в майбутньому.
Песимістів підстерігають 3 великі неприємності:
1. Їм легше впасти в депресію
2. Їхнє фізичне здоров'я істотно страждає.
3. Вони мають невтішні прогнози з приводу кар'єри.
Але є й радісна новина для всіх песимістів. Згідно з дослідженнями вчених, песимісти мають вищий інтелект, ніж оптимісти. Вони значно краще можуть контролювати ситуацію. І ще один поетичний висновок учених: песимісти сумніші, але мудріші.
Як оптимізм-песимізм впливає на кар'єру?
Очікування неприємностей ‑ саме по собі джерело великого стресу. І це негативно позначається на робочому ритмі. Робота для песиміста стає нестерпною, й він швидко опускає руки.
А ось із оптимістами справа йде простіше. Вони, навпаки, мають чудову здатність до подолання почуття спустошеності. Тому невдача для них ‑ лише короткочасний стан.
До речі, у США вже зараз намагаються не брати на роботу песимістів. За спеціальним опитувальником визначається рівень оптимізму-песимізму. І люди, які вдало проходять інші тести, але набирають занадто великі бали песимізму, не підлягають найму.
Ще раз проллємо трохи бальзаму на рани песимістів, процитувавши відомого психолога М. Селігмана:
‑ Компанії необхідні свої песимісти, люди, які чудово обізнані у справжньому становищі речей. Вони зобов'язані зробити так, щоб оптимісти не забували про сувору реальність. На чолі корпорації має стояти директор достатньо мудрий і гнучкий, щоб збалансувати оптимістичне бачення одних зі скорботним плачем інших.
І останнє. Вчені переконані, що корені нашого оптимізму або песимізму лежать у далекому дитинстві. Але «немає нічого неможливого для людини з інтелектом». Тому оптимістам рекомендується постаратися бути стратегічними оптимістами, тоді як песимісти має виховувати в собі захисний песимізм.
А як ти ставишся до песимістів?