На вулиці була нестерпна спека, місто потопало в корках, а я поспішала на інтерв'ю до молодої української письменниці Олени Андрейчикової… Якби мені про це сказали тижнем раніше, то я б не повірила, бо якраз прочитала одне з її оповідань "Лист дружині від коханки" і подумала: "А може поспілкуватися з письменницею особисто?". Що ж, бійтеся своїх бажань.
Ми зустрілися з Оленою в одному з київських креативних просторів, де в неформальній обстановці поговорили про її книгу "Жінки як жінки", подвійність почуттів та емоцій, а також про те, що потрібно зробити дівчині, щоб зустріти гідного чоловіка.
Про процес створення книги "Жінки як жінки"
Процесу створення книги як такого не було. Я писала розповіді у вільний від роботи час. Це емоції, які хотілося висловити, цікаві спостереження, фантазії. Протягом двох останніх років накопичилися історії, які, я зрозуміла, що можна об'єднати в одну тему. Так народилася ідея книги "Жінки як жінки". Збірка складається з 42 оповідань. У книзі всі персонажі і дії вигадані, але почуття, які переживають герої, близькі і зрозумілі кожному, в чому і зізнаються мої читачі. Мені дуже хотілося підкреслити у своїх розповідях, що в будь-яких складних життєвих ситуаціях важливо на все дивитися з посмішкою.
Про роботу з видавництвами
Перший тираж книги "Жінки як жінки" склав 3000 примірників.
Українські реалії складаються таким чином, що для автора процес видання книг стає досить складним. Розглянувши декілька варіантів співпраці з видавництвами, вирішила випустити книгу "Жінки як жінки" повністю за свій рахунок. Таким чином, права на свою ж інтелектуальну власність я зберегла за собою.
Не можу не відзначити яскраву і плідну співпрацю з книжковим продюсером Оленою Лазуткіною, з якою мені пощастило познайомитися. Її ідеї, поради та багаторічний досвід допомогли мені повірити в успіх книги, за що я безмежно вдячна.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Про письменницьку майстерність
Безумовно, талант – важлива річ для письменника. Але, як і будь-яка справа, праця письменника вимагає щоденної роботи. Я отримую справжнє задоволення від процесу написання есе, оповідань, нарисів, статей. Але розумію, що ще багато чому треба вчитися щодня і відпрацьовувати вже набуті навички.
Крім письменницької діяльності у мене в Одесі є ще бізнес – курси англійської мови і центр перекладів. Мій робочий день проходить в метушні. Але іноді я знаходжу години або навіть дні, коли можу взагалі нікуди не йти, вимикаю телефон і починаю творити…
Про реалістичність оповідань
Після публікації книги "Жінки як жінки" я намагаюся обережніше ставитися до своїх слів, бо, як виявилося, багато людей занадто буквально сприймають написане. Наприклад, після прочитання сумних оповідань, читачі починають мене жаліти: "Бідолашна, як так? Постійно не щастить з чоловіками". Прочитавши "Лист дружині від коханки", багато хто чомусь вирішив, що я і є та сама коханка, яка написала цей лист.
Можливо, додає якоїсь реалістичності той факт, що свої розповіді часто пишу від першої особи. Моя уява може "малювати" різні історії, які в звичайному житті я ніколи не переживу.
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Про комунікації в соціальних мережах
Після виходу книги мені почали писати в соціальних мережах не тільки жінки, а й чоловіки, що стало для мене приємним відкриттям. Вони цікавляться жіночою психологією, про що ми думаємо і мріємо…
Трапляється, що в соціальних мережах люди запитують, чи дійсно я жінка, бо нібито деякі тонкощі, які я помічаю, властиво бачити лише чоловікам. А ще недавно запитували, чи реальна я людина. Наче так, як бачите (сміється).
Про популярність "50 відтінків сірого"
Я прочитала трилогію британської письменниці Е. Л. Джеймс в оригіналі і, знаєте, з великим задоволенням. Мені, як письменнику, завжди цікаво, що ж так чіпляє людей, на чому ґрунтується популярність. Звичайно, секс – невичерпна і завжди страшенно цікава тема. І авторка "50 відтінків сірого" подала це так невигадливо, просто і зрозуміло для дуже широкого кола читачів. Шедевром це складно назвати, але критикувати її не візьмуся. У кожної жінки є історія в житті про чоловіка більш досвідченого, загадкового, який бентежив, змушував червоніти, в його присутності тремтіли коліна, і від цього хотілося бути з ним ще більше. Читачки впізнають себе, а чи не це робить книгу такою близькою, зрозумілою і, як наслідок, популярною?
ЧИТАЙ ТАКОЖ:
Про улюблені книжки
Нещодавно відкрила для себе англійську письменницю Дафну дю Морье. На одному диханні прочитала кілька її романів. Особливо вразила "Ребекка". Думаю, вона б зацікавила багатьох жінок – незважаючи на те, що "Ребекка" вперше була опублікована в 1938 році, сюжет роману не втрачає актуальності й донині.
У моїй бібліотеці є багато різних книг. Я обожнюю читати. Книги для мене свого роду релігія. Деякі твори я можу перечитувати нескінченно, наприклад, "Сніги Кіліманджаро" Ернеста Хемінгуея, "Життя в борг" Еріх Марії Ремарк, "Місяць і гріш", "Театр" Вільяма Сомерсета Моема і ще десятки інших.
Про те, чи варто читати сучасну літературу, не прочитавши шедеври світової класики
Якщо людина не отримує задоволення від читання, не знайома з класичною літературою, то це вже прекрасно, що вона хоч іноді щось гортає. Молодим дівчатам я дуже б радила все-таки класику. Відповіді на всі запитання іноді можна знайти в книгах, де хтось вже пережив те, що відчуваєте ви, про що мрієте або про що сумуєте.
Успіх книг, наприклад, Дар'ї Донцової, я вважаю, викликаний тим, що в суспільстві є запит на легку літературу. Люди втомлюються від проблем – їм не хочеться "грузити" себе ще більше переживаннями письменника. Я дуже поважаю всіх авторів. І так, Донцову я теж читала.
Про подвійність почуттів та емоцій
Коли я починаю писати ту чи іншу розповідь, насамперед народжується ідея і потім відразу останнє речення. А вже потім емоції набувають форми. Часто в оповіданнях я показую подвійність будь-яких почуттів, емоцій, життєвих переконань. Так що майже завжди остання фраза розкриває, що було під довгим багатослівним описом, що ховалося між слів, між рядків.
Я пам'ятаю той момент, коли отримала перший надрукований примірник своєї книги – це було дуже хвилююче почуття: побачений результат довгої роботи, мрія, щастя…
Про вплив міста на творчість
Я багато подорожую і намагаюся не зациклюватися на якомусь одному середовищі. Але місто, звичайно, грає важливу роль – це спілкування з людьми, нові історії та враження.
Як корінна одеситка, я б не сказала, що мешканці мого міста особливі з точки зору творчості, щоб не образити жителів інших міст. Але ставлення до життя у нас дійсно самобутнє. Багатьом городянам притаманна самоіронія, яка дозволяє ставитися до себе і проблем із посмішкою.
Про секрети краси
Активний спосіб життя, позитивний настрій і купа нових ідей. Ось мої секрети краси. Напевно, через це мені й вдається підтримувати гарну фігуру без відвідування спортзалу.
Ми живемо, поки чимось захоплюємося. Якщо з'являються нові цілі і мрії – будемо виглядати прекрасно в будь-якому віці.
Про пошук свого єдиного чоловіка
Дівчата! Не бійтеся змінюватися і головне пам'ятайте, що відносини – лише одна із сторін життя. Не зациклюйтеся на цьому, живіть, надихайтеся, творіть, мрійте, бо любов, зазвичай, приходить в той момент, коли її найменше за все чекаєш.
Всі найяскравіші та найцікавіші новини дивись на головній сторінці жіночого порталу tochka.net